Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2018/22
Кл.слова (ненормированные):
нотні рукописи, старообрядництво, книжна орнаментика, гуслицький стиль та письмо, атрибуція старообрядницьких рукописів, переписувач та мініатюрист першої пол. ХІХ ст. Михайло Іванович Шитіков.. music manuscripts, Old Believer, book embellishment, Guslitsy style and writing, attribution of the Old Believer manuscripts, rewriter and miniaturist of the first half of the 19th ct. Mikhail Ivanovich Shitikov.. нотные рукописи, старообрядчество, книжная орнаментика, гуслицкий стиль и письмо, атрибуция старообрядческих рукописей, переписчик и миниатюрист первой пол. XIX в. Михаил Иванович Шитиков.
Аннотация: Присвячено атрибуції нотного рукопису з колекції старообрядницьких кодексів Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького. Кодикологічний та філігранознавчий аналіз дозволив звузити рамки часу його створення до першої чверті ХІХ ст. Аналіз структури тексту виявив, що це нотна книга, відома під назвою «Празники», а не Ірмологіон, як зазначено в музейному опису. Мистецтвознавчий аналіз дозволив віднести рукопис до старообрядницьких рукописів гуслицького стилю. Виявлено, що книга є роботою М. І. Шитікова.^UThe article is devoted to the attribution of a music manuscript (РКК-69) from the collection of Andrey Sheptytsky National Museum in Lviv. Often upon describing the decoration of the Old Believer manuscripts they were identifi ed with the “sea coast” style, which is not completely correct. In various regions of compact dwelling of the Old Believers their own original styles of book decoration were formed. Each of those has its own specifics of script, miniatures and ornamental decoration, which almost have not been described yet. This causes certain diffi culties at the attribution of the Old Believer manuscripts. The investigated manuscript is no exception. The codicological and fi ligree analyses of the manuscript allowed narrowing the ranges of its creation to the fi rst quarter of the 20th ct. The text structure analysis discovered that the studied manuscript was a music book known as the “Holidays” rather than the Irmologion, as it was indicated in the museum description. The art study analysis allowed attributing it as the Old Believer manuscript of the Guslitsy style. Besides, in the fonds of the Russian State Library (Moscow), the State Historical Museum (Moscow) and the State Universal Scientifi c Library of the Krasnoyarsk Krai (Krasnoyarsk) six manuscripts similar in the execution craft, drawing, ornamental arrangement composition, picture coloring and hand to the studied manuscript were discovered. Researchers associate them with one workshop acting in the 20–30s of the 19th ct. and name famous rewriter and miniaturist of the fi rst half of the 19th ct. from Guslitsy Mikhail Ivanovich Shitikov as their creator. Two of those – the Chimes 1835 (the State Historical Museum) and the Octoechos 1838 (the Russian State Library) – have a rewriter’s note, and their decoration is as similar to the investigated manuscript that there is no doubt that it is also M. I. Shitikov’s work. The attributed manuscript is the earliest of his works, it supplements and extends our vision of the prominent rewriter’s activity^RСтатья посвящена атрибуции нотной рукописи (Ркк-69) из коллекции старообрядческих кодексов Национального музея во Львове им. Андрея Шептицкого. Часто при описании отделки старообрядческих рукописей их отождествляли с «поморским» стилем, что не совсем правомерно. В различных регионах компактного проживания старообрядцев сложились свои оригинальные стили книжного оформления. Для каждого из них характерны особенности шрифта, миниатюр и орнаментального украшения, которые до сих пор почти не изучены. Это вызывает определенные трудности при атрибуции старообрядческих рукописей. Кодикологический и филиграноведческий анализ рукописи позволил сузить рамки ее создания к первой четверти ХІХ в. Анализ структуры текста обнаружил, что исследуемая рукопись является нотной книгой, известной под названием «Праздники», а не Ирмологионом, как указано в музейном описании. Искусствоведческий анализ позволил отнести ее к старообрядческим рукописям гуслицкого стиля. Кроме того, в фондах Российской государственной библиотеки (г. Москва), Государственного исторического музея (г. Москва) и Государственной универсальной научной библиотеки Красноярского края (г. Красноярск) были обнаружены шесть рукописей, близких по мастерству исполнения, рисунку, композиции орнаментального оформления, колориту раскраски и почерку к изучаемой. Исследователи относят их к одной мастерской, действовавшей в 20–30-х годах XIX в., а их исполнителем считают выдающегося гуслицкого переписчика и миниатюриста первой пол. XIX в. Михаила Ивановича Шитикова. Две из них – Трезвоны 1835 г. (ГИМ) и Октоих 1838 г. (РГБ) – имеют запись переписчика, а их декоративная отделка настолько идентична исследуемой рукописи, что нет сомнений в том, что она также является работой М. И. Шитикова. Атрибутированная рукопись является наиболее ранней из его работ.
Файл: rks_2018_22_19.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Зинченко Светлана Владимировна
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2019/23
Кл.слова (ненормированные):
гомілетика, монастир св. Еґідія в Нюрнберзі, латинські рукописи, Середньовіччя, оздоблення оправ.. homiletics, St. Egidien monastery in Nuremberg, Latin manuscripts, Middle Ages, bookbinding decoration.. гомилетика, монастырь св. Эгидия в Нюрнберге, латинские рукописи, Средневековье, оформление переплетов.
Аннотация: Мета роботи. Дослідити структуру, зміст, окремі текстологічні особливості, провенієнції, супутні записи й помітки латинського рукопису доби пізнього Середньовіччя, проаналізувати конструкцію кодексу та матеріали, використані для його створення. Встановити час написання та оправлення рукопису, а також локалізувати місце його виготовлення. Методологія передбачає комплексне використання статистичного, порівняльного, емпіричного методів дослідження, методу джерельної евристики, а також залучення спеціальних методів кодикології та бібліопегістики з урахуванням регіональних особливостей побутування кодексу. Наукова новизна. Вперше проведено детальне візуальне та текстологічне вивчення структури тексту. Представлено інформацію стосовно конструкції та особливостей виготовлення кодексу (книжного блока, оправи), фізичного стану та збереженості його складових. Висловлено нові припущення щодо авторства окремих текстів та подальшої їх атрибуції. Вперше наведено й прокоментовано супутні записи, представлено ілюстрації, локалізовано місце виготовлення кодексу та його оправи, уточнений час їхнього створення в межах семи років. Висновки. Кодекс містить бесіди на 26 знаменних свят церковного календаря «зимової доби» – від дня св. Андрія до дня Тіла і Крові Христових. Низку бесід атрибутовано ще укладачами кодексу як твори Якова Ворагинського. Кодекс оправлено в дерев’яні дошки, поволочені світлою шкірою зі сліпим тисненням та оздоблені металевою фурнітурою. На верхній кришці – пергаменна наклейка із заголовком у мідній фенестрі. На початку кодексу, в ініціалі, розміщено мініатюру із зображенням священнослужителя з книжкою. Кольорові ініціали виконано синьою, червоною фарбами і сусальним золотом у стилі оздоблення тогочасних рукописів та інкунабул. Вкладний запис свідчить про передавання рукопису до монастиря св. Еґідія в березні 1472 р. Місцем виготовлення кодексу та його оправи, найвірогідніше, також був бенедиктинський монастир св. Еґідія в Нюрнберзі в 1465–1472 рр. Найбільш імовірними джерелами надходження кодексу до Києва могли бути колекція Шодуарів, книгозбірня римо-католицької семінарії або бібліотека римо-католицьких біскупів, що входили в 1920-ті роки до зібрання Волинського державного музею в Житомирі, яке згодом було передане до фондів НБУВ.^UAim of the research is to study the structure, content, certain textual peculiarities, provenance, inscriptions and notes of the Latin late medieval manuscript, to analyze the structure of the codex and used materials, to determine the time and to localize the place of its writing and binding. Methodology involves the complex use of the statistical, comparative, empirical methods, and the method of source heuristics, the special methods of codicology and bibliopegy taking into account the regional characteristics of the codex as well. Scientific novelty. For the first time, a detailed visual and textual study of the structure of the codex was carried out. The comprehensive information about the design and features of the making of the codex (book block, binding), its physical condition and preservation of its components is provided. New assumptions were made regarding the authorship of the texts and their further attribution. For the first time the margin iscriptions were presented and commented, the illustrations added. The place of manufacture and binding of the codex was localized, the time of its creation specified, narrowing the time borders to seven years. Conclusions. The codex includes sermons on 26 special dates of the Church calendar in winter time, from St. Andrew’s day to the feast of Corpus Christi. Some sermons had been attributed to Jacobus da Voragine already by the scriptors of the codex. The bookbinding was made of blind stamped pigskin over wooden boards, with metal clasps and cornerpieces and a title under the brass frame. The first initial includes a miniature representing a clergyman with a book. Initials were decorated with multi-coloured and gilded floral embellishments according to the decoration style of manuscripts and incunabula of those times. A donation note says that the manuscript was handed to the St. Egidien monastery in March 1472. The codex was probably written and bound in the Benedectine monastery of St. Egidien in Nuremberg in 1465–1472. The most probable provenances of the codex were the collection of Chaudoirs family, the library of the Roman Catholic Seminary or Roman Catholic Bishops Library, that in the 1920s made a part of the Volyn State Museum collection in Zhytomyr, which was later transferred to the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine.^RЦель работы. Исследовать структуру, содержание, отдельные текстологические особенности, провениенции, сопутствующие записи и пометки латинской рукописи эпохи позднего Средневековья, проанализировать конструкцию кодекса и материалы, использованные для его создания. Установить время написания и переплетения рукописи, а также локализовать место её изготовления. Методология исследования предполагает использование комплекса статистического, сравнительного, эмпирического методов и метода источниковедческой эвристики, а также специальных методов кодикологии и библиопегистики с учетом региональных особенностей бытования кодекса. Научная новизна. Впервые проведено детальное визуальное и текстологическое изучение структуры текста. Представлена информация о конструкции и особенностях изготовления кодекса (книжного блока, переплета), физического состояния и сохранности его составляющих. Высказаны новые предположения относительно авторства отдельных текстов и их дальнейшей атрибуции. Впервые приведены и прокомментированы сопутствующие записи, представлены иллюстрации, локализовано место изготовления кодекса и его переплета, уточнено время их создания, сужены его границы в пределах семи лет. Выводы. Кодекс содержит беседы на 26 знаменательных праздников церковного календаря «зимней поры» – от дня св. Андрея до дня Тела и Крови Христовых. Часть бесед атрибутирована еще составителями кодекса как сочинения Якова Ворагинского. Кодекс переплетен в светлую кожу со слепым тиснением и металлической фурнитурой и заголовком в медной фенестре. В начале кодекса в инициале находится миниатюра с изображением священнослужителя с книгой. Многоцветные инициалы украшены сусальным золотом и растительными мотивами в стиле оформления рукописей и инкунабул того времени. Вкладная запись свидетельствует о поступлении рукописи в монастырь св. Эгидия в марте 1472 г. Местом изготовления кодекса и его переплета, вероятнее всего, был также бенедиктинский монастырь св. Эгидия в Нюрнберге в 1465–1472 годы. Наиболее вероятными источниками поступления кодекса были коллекция Шодуаров, библиотека римо-католической семинарии или библиотека римо-католических бискупов, в 1920-е годы входившие в собрание Волынского государственного музея в Житомире, которое впоследствии было передано в Национальную библиотеку Украины имени В. И. Вернадского.
Файл: rks_2019_23_12.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Чернухін, Євген Костянтинович (Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Україна, Київ); Чернухин Евгений Константинович; О., Олена Михайлівна (Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Україна, Київ); Гальченко Елена Михайловна; Зинченко Светлана Владимировна
