Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис. Петрушко, Л. А. (Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (Київ, Україна)). "Бысть… плачь великь, яко и по мертвым": емоції через смерть ближніх у реальному та ідеальному вимірах середньовіччя [Текст] / Л. А. Петрушко // Рукописна та книжкова спадщина України. - 2020. - Вип. 26. - С.291-301 Шифр журнала: Ж68592/2020/26 Кл.слова (ненормированные): історія емоцій, печаль і сльози, смерть ближніх, Києво-Печерський патерик, Києво-Печерський монастир, українське середньовіччя.. emotional history, sadness and tears, the death of the closed ones, Kyivan Cave Patericon, Kyivan Cave Monastery, Ukrainian medieval history. Аннотация: Мета дослідження. Метою цієї статті є реконструкція реальної та ідеальної складових емоційного світу людини українського середньовіччя, а саме – актуальності плачу та смутку через смерть близьких та оціночного ставлення до них. Методологія дослідження базується на застосуванні історико-порівняльного, історико-хронологічного та історико-системного, а також інтерпретаційного та іконографічного методів. Зазначений методологічний підхід дозволяє шляхом детального аналізу текстів і контекстів реконструювати актуальність нерадісних емоцій через смерть ближніх і оціночне ставлення до них у середовищі печерської общини впродовж певного хронологічного періоду (ХІ–ХVІ ст.), у тісному зв’язку зі східнохристиянською і давньоруською традиціями. Наукова новизна полягає у відтворенні реального емоційного світу середньовіччя шляхом виявлення однієї з найактуальніших обставин печалі та сліз. Розкрито оціночне ставлення братії печерської общини до таких нерадісних емоцій та виявлено його причини. Набули подальшого розвитку наукові знання про Києво-Печерський патерик як цінне джерело до рекон-струкції реального та ідеального світу людини давньоруської доби. Висновки. У результаті аналізу значної кількості джерел з’ясовано, що смерть ближніх була однією з найактуальніших обставин печалі та сліз в епоху українського середньовіччя. Оціночне ставлення печерської спільноти до таких емоцій було нейтральним. Це пов’язано з тим, що вони безпосередньо не сприяли спасінню душі, але й не перешкоджали цьому. З’ясовано, що смерть сприймалась у двох вимірах: як закінчення земного шляху людини і як розлука. Відповідно, нерадісні емоції за такої обставини засвідчували цінність життя, в тому числі як джерела благ (духовних, душевних і матеріальних) для інших. Виявлене оціночне ставлення до аналізованих печалі та сліз співвідносилося зі східнохристиянською та давньоруською традиціями.^UThe aim of this article is to reconstruct the real and ideal component of the emotional world of human of the Ukrainian Middle Ages, namely, the urgency of crying and sadness over the death of the closed ones and the evaluation attitude to them. The methodology of the study includes application of historical-comparative, historical-chronological, historical-systemic, interpretation and iconographic methods. This methodologicalapproach allows, through a detailed analysis of the texts and contexts, to reconstructthe urgency of joyless emotions over the death of the closed ones and the evaluation attitude to such sadness and tears among the Cave community during a certain chronological period (11th – 16th centuries), in connection with the Eastern Christian and Old Russian traditions. The academic novelty is represented by reconstitution of real emotion world of the Middle Age, through identification of one of the most pressing circumstances of sadness and tears. Assessment of such emotions in the environment of the Cave community is revealed. The scientific knowledge about the Kyivan Cave Patericon as a valuable source for the reconstruction of the “real” and “ideal” emotional world of a man of the Old Rus’ age has acquired further development. Conclusions. As a result of the analysis of a large number of sources, it was revealed that the death of the closed ones was one of the most pressing circumstances of sadness and tears in the Ukrainian Middle Ages. The evaluation attitude of the Cave community to such emotions was definitely neutral. This is due to the fact that they did not directly contribute to the salvation of the soul, but did not prevent it. It has been found that death is perceived in two dimensions: as the end of the earthly path of a man and as separation. Accordingly,joyful emotions in such circumstances evidenced the value of life, including as sources of benefits (spiritual and material) to others. The revealed evaluative attitude to the analysed emotions is consistent with the Eastern Christian and Old Russian traditions. Файл:  rks_2020_26_20.pdf - 0