Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2009/13
Аннотация: Досліджуються дарчі написи, виявлені автором на примірниках бібліотечного сегмента "Празького архіву" у Державній науковій архівній бібліотеці, м. Київ. Проаналізовано особливості застосування дарчих написів на примірниках книжкового, журнального та газетного фондів. Наведено приклади написів, адресатів та адресантів і кількісні параметри.. The commemorative inscriptions detected by the author on the copies from the library segment of the "Prague Archive" at the State Scientidic Archive Library in Kyiv are investigated. The peculiarities of employing commemorative inscriptions on the copies from book, journal and newspaper collections are analyzed. Examples of inscriptions, adressees and senders, as well as apecific numbers, are given.
Файл: rks_2009_13_9.pdf - 0
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2020/26
Кл.слова (ненормированные):
усна історія, Голодомор, історичне джерело, геноцид, 1932–1933 роки, джерелознавча критика усної історії.. oral history, Holodomor, historical source, genocide, 1932–1933 years,source criticism of oral history.
Аннотация: Мета роботи. Опрацювання інструментів кореляції між документальними та усноісторичними джеелами, які стосуються Голодомору. Використовуючи сучасні підходи до теоретичних засад усної історії, застосувати їх стосовно усноісторичних джерел Голодомору з точки зору їхньої достовірності та правової сили. Методологія. У процесі проведення дослідження було використано історико-порівняльний метод, який дозволив виокремити спільні та відмінні властивості документальних та усноісторичних джерел у цілому та частково (стосовно Голодомору). Також застосовано метод дедукції як шлях розкладання загального (характеристики усної історії взагалі) на частини (характеристики усної історії Голодомору). Наукова новизна. Виявлено сильні та слабкі сторони усної історії Голодомору як історичного джерела та показано, що наявні недоліки, за умови застосування джерелознавчої критики, подібно до будь-якого іншого історичного джерела, можна мінімізувати. На прикладах Голокосту, геноциду в Руанді та Голодомору в Україні з’ясовано їхні відмінності, запропоновано порівняльну характеристику застосування усної історії як інформації, що має доказове значення. Висновки. Радянський режим знищив частину офіційної документації, хронологічно пов’язаної з 1930-ми роками. Тому усна історія є незамінною для поглиблення історичних студій Голодомору та подолання гіпотез пострадянських часів про його причини (ними визнавалися неврожай, погана погода та ін.). Вік респондентів, травматичність події, боротьба колективної та індивідуальної пам’ятей, недосконала паспортизація записів, накладення в пам’яті респондентів двох історичних подій – голоду 30-х та 40-х років ХХ ст. – не є перешкодою для використання усної історії. Правова сила усної історії була підтверджена, зокрема, Україною при порушенні Службою безпеки України кримінальної справи щодо організаторів геноциду.^UThe goal of the research.The article aims to elaborate instruments of correla-tion between documents and oral history sources that deal with the Holodomor.Using contemporary approaches toward theoretical foundation of oral history, toapply them toward the Holodomor oral history from the point of view of their cre-dibility and validity. Methodology. The research uses historical-comparativist ap-proach that allowed separating common and distinctive features of documents and oral history sources in general and in particular (regarding the Holodomor). Also, method of deduction is used as a way to divide general (features of oral history in general) to parts (features of the Holodomor oral history). Scientific novelty. The article reveals strong and weak sides of the Holodomor oral history as a historical source. It shows that existing shortcomings, providing source criticism, like with any other historical source, can me minimized. Using examples of the Holocaust, Rwanda geno-cide and the Holodomor in Ukraine, the author analyzes their differences, suggests comparative characteristics of using oral history as information that has evidentiary value. Conclusions. The Soviet regime had destroyed part of official documentation, chronologically connected to 1930s. That is why oral history is irreplaceable for fur-ther research of the Holodomor and for overcoming of post-Soviet hypotheses about the causes of the famine (such as poor harvest, bad weather etc.). Respondents’ age, traumatical nature of the event, fight of collective and individual memories, poorly organized passportization of oral history, mixing of two events in memory of re-spondents – famine of 1930-s and 1940-s is not an obstacle to use oral history. Juridi-cal value of oral history has been confirmed in Ukraine by initiating of a criminal case by the Security Service of Ukraine toward organizers of the genocide.
Файл: rks_2020_26_19.pdf - 0
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2022/28
Кл.слова (ненормированные):
друковане видання, газета, преса, українська діаспора, пострадянські країни, культурна спадщина, ідентичність. . oral history, Holodomor, Second World War, press, occupation.
Аннотация: Метою роботи є оцінка передумов і аналіз особливостей створенняі функціонування друкованих видань української діаспори в різних країнах пострадянського простору. У роботі використано методи ретроспективного, порівняльного і системного аналізу для визначення ключових характеристик, конкретно-історичних передумов створення й опису друкованих видань української діаспори. Застосування методу комплексного підходу дозволило поєднати різні засоби наукового дослідження, не порушуючи принципів об’єктивного пізнання. Наукова новизна полягає у спробі заповнення прогалини в дослідженнях видавничої справи української діаспори пострадянських країн, що існує, незважаючи на доволі тривалу історію вивчення діаспорної преси і накопичений значний масив різнопланових праць. Висновки. Видання україномовних газет складало важливу частину діяльності української діаспори пострадянських країн, а створений масив друкованої продукції є цінним історико-культурним надбаннямі невід’ємним елементом загальноукраїнської етнічної ідентичності. Переважна більшість видань спрямовувала свою діяльність на задоволення інформаційно-культурних потреб діаспори, а деякі видання намагалися взяти на себе роль координуючого і консолідуючого органу. З огляду на хронічний брак фінансування, видання українських газет діаспори у кращому випадку тривало від одного до декількох років. Суттєвий вплив на україномовну пресу здійснює і політика країни проживання, яка в окремих випадках набуває характеру прямих утисків. Основною причиною поступового згортання українського друку в діаспорі є розвиток новинних і пошукових сервісів Інтернет, а також соціальних мереж, що виявили надпотужний консолідуючий потенціал. Українські товариства діаспори пострадянських країн з початку 2000-х років активно створюють Інтернет-сайти, сторінки в соціальних мережах і, таким чином, істотно розширюють власні інформаційно-культурні та комунікаційні можливості.^UFor decades history of Ukraine, first of all its tragic pages, was silenced and falsified. Before the Second World War, testimonies about the famine of 1932–1933 in Ukraine seldom penetrated through the through Soviet border despite informational blockade to the countries of Western Europe and Northern America. These testimonies were published in press, mostly in diasporic one. From summer of 1941, when after the German invasion Ukrainian lands were occupied, first during the years after the tragedy, sudden possibilities to openly tell the truth about the famine by survivors were opened. Main ground for revealing the facts of Stalin regime crimes was Ukrainian local legal occupation press. The goal of the research: to make revealing, comprehensive analysis and classification of oral history sources about the Holodomor on pages of legal Ukrainian press from the period of Nazi occupation. Methodology is based on usage of totality of general scientific (historical, structural-functional, comparative, analytical), as well as special methods of research (historical-bibliological, bibliographical). Scientific novelty consists in the declared task. Publications about oral history sources of the famine of 1932–1933 on pages of occupational press in Ukraine during the Second World War are absent. 184 testimonies from 184 newspaper issues are analyzed. The author, researching corresponding publications, separates five groups of oral history sources about the famine of 1932–1933. Conclusions. Survivors’ testimonies fit well into anti-Bolshevik ideological narrative of new regime. One has to take unto accout that survivors were allowed to talk loudly about physchological trauma and to tell horrible details about extermination of them with famine for the first time, almost 10 years after the famine. And occupational regime used this as full as it could. Topic of the famine is intertwined in various contexts, first of all – in repressed past on level of a village and a state, including collectivization, Ukrainization, dekulakization etc. On pages of occupational press the topic of the famine was presented in several types of publications – memoirs, articles, letters, art and folklore. With some corrections on style of material presentation, “occupational” narrative quite correlates with massive of the first testimonies of prewar period in terms of content.
Файл: rks_2022_28_23.pdf - 0
