Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис. Боряк, Т. Г. (Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)). Усна історія Голодомору: до питання про інтерпретацію історичного джерела [Текст] / Т. Г. Боряк // Рукописна та книжкова спадщина України. - 2020. - Вип. 26. - С.276-290 Шифр журнала: Ж68592/2020/26 Кл.слова (ненормированные): усна історія, Голодомор, історичне джерело, геноцид, 1932–1933 роки, джерелознавча критика усної історії.. oral history, Holodomor, historical source, genocide, 1932–1933 years,source criticism of oral history. Аннотация: Мета роботи. Опрацювання інструментів кореляції між документальними та усноісторичними джеелами, які стосуються Голодомору. Використовуючи сучасні підходи до теоретичних засад усної історії, застосувати їх стосовно усноісторичних джерел Голодомору з точки зору їхньої достовірності та правової сили. Методологія. У процесі проведення дослідження було використано історико-порівняльний метод, який дозволив виокремити спільні та відмінні властивості документальних та усноісторичних джерел у цілому та частково (стосовно Голодомору). Також застосовано метод дедукції як шлях розкладання загального (характеристики усної історії взагалі) на частини (характеристики усної історії Голодомору). Наукова новизна. Виявлено сильні та слабкі сторони усної історії Голодомору як історичного джерела та показано, що наявні недоліки, за умови застосування джерелознавчої критики, подібно до будь-якого іншого історичного джерела, можна мінімізувати. На прикладах Голокосту, геноциду в Руанді та Голодомору в Україні з’ясовано їхні відмінності, запропоновано порівняльну характеристику застосування усної історії як інформації, що має доказове значення. Висновки. Радянський режим знищив частину офіційної документації, хронологічно пов’язаної з 1930-ми роками. Тому усна історія є незамінною для поглиблення історичних студій Голодомору та подолання гіпотез пострадянських часів про його причини (ними визнавалися неврожай, погана погода та ін.). Вік респондентів, травматичність події, боротьба колективної та індивідуальної пам’ятей, недосконала паспортизація записів, накладення в пам’яті респондентів двох історичних подій – голоду 30-х та 40-х років ХХ ст. – не є перешкодою для використання усної історії. Правова сила усної історії була підтверджена, зокрема, Україною при порушенні Службою безпеки України кримінальної справи щодо організаторів геноциду.^UThe goal of the research.The article aims to elaborate instruments of correla-tion between documents and oral history sources that deal with the Holodomor.Using contemporary approaches toward theoretical foundation of oral history, toapply them toward the Holodomor oral history from the point of view of their cre-dibility and validity. Methodology. The research uses historical-comparativist ap-proach that allowed separating common and distinctive features of documents and oral history sources in general and in particular (regarding the Holodomor). Also, method of deduction is used as a way to divide general (features of oral history in general) to parts (features of the Holodomor oral history). Scientific novelty. The article reveals strong and weak sides of the Holodomor oral history as a historical source. It shows that existing shortcomings, providing source criticism, like with any other historical source, can me minimized. Using examples of the Holocaust, Rwanda geno-cide and the Holodomor in Ukraine, the author analyzes their differences, suggests comparative characteristics of using oral history as information that has evidentiary value. Conclusions. The Soviet regime had destroyed part of official documentation, chronologically connected to 1930s. That is why oral history is irreplaceable for fur-ther research of the Holodomor and for overcoming of post-Soviet hypotheses about the causes of the famine (such as poor harvest, bad weather etc.). Respondents’ age, traumatical nature of the event, fight of collective and individual memories, poorly organized passportization of oral history, mixing of two events in memory of re-spondents – famine of 1930-s and 1940-s is not an obstacle to use oral history. Juridi-cal value of oral history has been confirmed in Ukraine by initiating of a criminal case by the Security Service of Ukraine toward organizers of the genocide. Файл:  rks_2020_26_19.pdf - 0