Івченко Л. В.

Твори Дженнаро Астаріти в нотній колекції Олексія Розумовського

Рубрика: Розділ 2. Історія книжкових колекцій та зібрань

Анотація: Метою дослідження є отримання інформації про творчий шлях Дженнаро Астаріти (бл. 1745–1805), італійського композитора неаполітанської оперної школи, через комплексну атрибуцію його нотних джерел з відділу музичних фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні методів спеціальних історичних дисциплін – археографії, книгознавства і філігранології, музичного джерелознавства та власних емпіричних спостережень стосовно визначення авторства та датування нотних документів. Наукова новизна роботи пов’язана з першим дослідженням нотних джерел Дж. Астаріти з фондів Бібліотеки на предмет їхньої відповідності категоріям автограф, авторизований рукопис і прижиттєва копія. Також уточнені та встановлені назви творів, з’ясовані можливі шляхи надходження документів. Підтверджено, що рукописна партитура опери без назви [«Gernando e Costanza»] (1787, лібрето «L’Isola disabitata» П. Метастазіо) – це автограф композитора. Вперше вводиться до наукового обігу автограф партитури арії Компаньона (1785–1787, лібрето К. Гольдоні з опери «Il paese della Сuccagna», або «L’isola del Bengodi»). Партитура опери «Збитенник» (1786, лібрето Я. Княжніна) – автограф, але є написи словесного тексту у вокальних партіях іншим почерком (тобто – авторизований рукопис). Інструментальні партії увертюри до опери «Збитенник» є прижиттєвими копіями. Вперше подається розширений перелік опер Дж. Астаріти, складений за різними джерелами, з позначенням жанру, місця та часу прем’єри, доповнений перекладом назв українською мовою. Висновки. Відомості про рукописи надали змогу скоригувати інформацію щодо творчої спадщини та біографії композитора, зокрема ймовірне місце його перебування в 1785–1787 рр. Загалом Дж. Астаріта написав більше 50 опер, майже 40 з них є різновидами італійської комічної опери (drama giocoso, opera buffa, farsa), 7 опер-серіа. Судячи з репертуару театрів, опери Дж. Астаріти були конкурентоспроможними у XVIII ст., а його музика знаходила відгук у широкої публіки. Водночас, отримана інформація надала змогу поглибити наші знання про музичні смаки представників української еліти XVIII ст., оскільки досліджувані документи є частиною нотної колекції Олексія Розумовського.

Ключові слова: атрибуція нотних джерел, Дж. Астаріта, італійська опера, О. К. Розумовський.

  Повний текст PDF    https://doi.org/10.15407/rksu.24.133     Цитування публікації

• Івченко Л. В. (Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Україна, Київ, ivchenko@nbuv.gov.ua) ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2562-3979

Бібліографічний опис для цитування:
Івченко Л. В. Твори Дженнаро Астаріти в нотній колекції Олексія Розумовського / Л. В. Івченко // Рукописна та книжкова спадщина України. - 2019. - Вип. 24. - С. 133-150. doi: https://doi.org/10.15407/rksu.24.133

Бібліографія:

1. Архів НБУВ. Оп. 1. Спр. № 35. Дзбановський О. Т. Музична бібліотека Розумовського О. К. 89 арк.
2. Івченко Л. В. Астаріта Дженнаро // Мистецтво України : енцикл. у 5 т. / Кудрицький А. В., відпов. ред. та ін. Т. 1. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. С. 115.
3. Івченко Л. В. Реконструкція нотної колекції графа О. К. Розумовського за каталогами XVIII століття. Київ, 2004. 643 с.
4. Івченко Л. В. Рукописні партитури опер з нотної бібліотеки Олексія Розумовського // VIII культурологічні читання пам’яті Володимира Подкопаєва. Київ, 2010. С. 479–485.
5. Ольховський А. В. «Збитенщик» Астаріта // Українська музикальна спадщина. [Харків] : Мистецтво, 1940. С. 28–43.
6. Порфирьева А. Л. Астарита // Музыкальный Петербург : энцикл. словарь. Т. 1 : ХVIII век. Кн. 1 : А–И. СПб, 1996. С. 65–67.
7. Пряшникова М. П. Антрепренер итальянской оперы Дж. Астарита в Петербурге: новые материалы // Русские музыкальные архивы за рубежом. Зарубежные музыкальные архивы в России. Москва, 2015. Вып. 7. C. 173–182.
8. Пуртов Ф. Э. Нотные издания XVIII века : каталог. Санкт-Петербург : Бельведер, 2007. 466 с. (на с. 13–14, позиции 7 и 8).
9. Сікорська І. М. Астаріта // Українська музична енциклопедія. Т. 1 : А–Д. Київ, 2006.
10. Українська музикальна спадщина / А. В. Ольховський (відпов. ред.). [Харків] : Мистецтво, 1940. 159 с.
11. Ходорковская Е. С. Астаритты Ж. труппа // Музыкальный Петербург : энцикл. словарь. Т. 1 : ХVIII век. Кн. 1 : А–И. Санкт-Петербург, 1996. С. 67–72.
12. Шеффер Т. В., Черпухова К. М. Нотозібрання Розумовських з фондів ЦНБ АН УРСР – цінний документ музичної культури України XVIII ст. // Українське музикознавство : наук.-метод. міжвід. щорічник. Київ, 1971. Вип. 6. С. 170–184; список авторів музики: с. 252–262.
13. L’isola di Bengodi: dramma giocoso per musica. (1777). [Venezia?, 1777] URL: https://www.loc.gov/item/2010664121/
14. Il paese della Cuccagna : commedia per musica. (1750). Venezia. Image: https://www.loc.gov/item/2010665086/
15. Libby, Dennis. Astarita [Astaritta], Gennaro [text] // The New Grove Dictionary of Music and Musicians. 2nd ed, Oxford ; New York : Grove, An Imprint of oxford Press, 2001. Vol. 2: Aristoxenus ro Bax. S. 121. doi: https://doi.org/10.1093/gmo/9781561592630.article.40020
16. McClymonds, Marita P. Astarita [Astaritta], Gennaro [work list] // The New Grove Dictionary of Music and Musicians. 2nd ed. Oxford : N. Y : Grove, An Imprint of Oxford Press, 2001. Vo l. 2: Aristoxenus ro Bax. S. 121–122.