Журнал «Рукописна та книжкова спадщина України» дотримується вимог, встановлених міжнародним Комітетом з етики публікацій (Committee on Publication Ethics – COPE), з якими можна ознайомитися на сайті COPE за посиланням: www.publicationethics.org.

Принципи етики редактора й видавця

При прийнятті рішення про публікацію редакція керується достовірністю поданих даних і науковою значимістю розглянутої роботи.

Інтелектуальний зміст рукописів оцінюється незалежно від раси, статі, сексуальної орієнтації, релігійних поглядів, походження, громадянства, соціального стану чи політичних поглядів авторів.

Неопубліковані дані, отримані з поданих на розгляд рукописів, не використовуються для особистих цілей і не передаються третім особам без письмової згоди автора. Інформація з поданих рукописів залишається конфіденційною і не використовується для отримання особистої вигоди.

Редакція не публікує рукопис, якщо є підстави вважати, що він є плагіатом.

Редакція не залишає без відповіді претензії, що стосуються розглянутих рукописів або опублікованих матеріалів, а при виникненні конфліктної ситуації вживає всіх необхідних заходів для відновлення порушених прав.

Принципи етики рецензента

Рукопис, отриманий для рецензування, розглядається як конфіденційний документ, який є інтелектуальною власністю авторів і не може передаватися для ознайомлення чи обговорення третім особам, які не мають на те повноважень від редакції.

Надаючи рукопис на рецензію, автори довіряють рецензентам результати своєї наукової роботи і творчих зусиль, від яких можуть залежати їхні репутація та кар'єра. Розголошення конфіденційних відомостей рецензування рукопису порушує права автора. Порушення конфіденційності є можливим тільки в разі заяви про недостовірність або фальсифікацію матеріалів, у всіх інших випадках її збереження є обов'язковим.

Рецензент здійснює наукову експертизу авторських матеріалів з метою об’єктивного оцінювання якості поданого рукопису статті та визначення рівня його відповідності науковим, літературним та етичним стандартам. Персональна критика автора неприйнятна.

Рецензентам забороняється робити копії рукописів для своїх потреб. Неопубліковані дані, отримані з поданих на розгляд рукописів, не використовуються рецензентом з особистою метою.

Рецензент, який не володіє, на його думку, достатньою кваліфікацією для оцінки рукопису, або якщо він не може бути об'єктивним, зокрема у випадку конфлікту інтересів з автором або організацією, повинен повідомити про це редакцію з проханням виключити його з процесу рецензування даного рукопису.

Рецензентом не може бути автор або співавтор представленої на рецензію роботи. Це стосується також наукових керівників здобувачів наукового ступеня та/або співробітників підрозділу, в якому працює автор.

У разі виникнення в рецензента підозри щодо плагіату, авторства чи фальсифікації даних, він в обов’язковому порядку має звернутися до редакційної колегії з пропозицією колективного розгляду авторської статті.

Рецензент не повинен приймати до розгляду рукописи за наявності конфлікту інтересів, викликаних конкуренцією, співпрацею або іншими відносинами з будь-якими авторами або організаціями, пов’язаними зі рукописом.

Принципи етики автора наукової публікації

Автор (автори) статті повинен надавати достовірні результати проведених досліджень. Свідоме подання помилкових або сфальсифікованих даних є неприйнятним.

Автор повинен гарантувати, що результати дослідження, викладені в поданому рукопису, повністю оригінальні. Запозичені дані мають бути подані з обов'язковим зазначенням автора і першоджерела. Надмірні запозичення, а також плагіат у будь-яких формах, включаючи неоформлені цитати, перефразування або присвоєння прав на результати чужих досліджень, є неетичними та неприйнятними.

Необхідно визнавати внесок усіх осіб, які так чи інакше вплинули на хід дослідження, зокрема в статті мають подаватися посилання на роботи, які мали значення при проведенні дослідження.

Автори не повинні надавати до публікації рукопис, що був раніше поданий до іншого видання і наразі розглядається, а також статтю, вже опубліковану в іншому виданні.

Співавторами статті повинні бути вказані всі особи, які зробили істотний внесок у проведення дослідження. Серед співавторів неприпустимо вказувати осіб, які не брали участь у дослідженні.

Якщо автор виявить істотні помилки або неточності в статті на етапі її розгляду або після її опублікування, він повинен якнайшвидше повідомити про це редакцію журналу.