Петрушко Л. А. - Скорбота і сльози покаяння в оцінках печерської спільноти (2019)

  АРХІВ (Всі випуски) /     Зміст випуска (2019, Вип. 24)Ukrainian English

Петрушко Л. А.

Скорбота і сльози покаяння в оцінках печерської спільноти

Рубрика: Розділ 4. Дослідження в галузі спеціальних історичних дисциплін

Анотація: Мета дослідження – реконструкція ідеальної складової емоційного світу людини українського середньовіччя, а саме – оціночного ставлення чернечої спільноти Києво-Печерського монастиря до покаянних печалі та плачу на основі джерел, які репрезентують печерську традицію, та порівняння цих оцінок із тими, що представлені в перекладних та інших оригінальних текстах Русі. Методологія дослідження полягає в застосуванні історико-порівняльного, історико-хронологічного та історико-системного методів, а також інтерпретаційного. Зазначений методологічний підхід дозволяє шляхом детального аналізу контекстів реконструювати погляд печерської общини на покаянні плач і смуток упродовж певного хронологічного періоду (ХІ–ХVІ ст.) у його зв’язку із загальнохристиянською і давньоруською традиціями. Наукова новизна полягає у виявленні релігійно-етичних основ людських переживань емоційного світу соціуму українського середньовіччя, зокрема сприйняття печалі та сліз покаяння, яке мало потенційний вплив на реальний вимір емоційного світу. Детально розкрито оціночне ставлення до покаянних нерадісних емоцій у середовищі братії Печерської общини. Набули подальшого розвитку наукові знання про Києво-Печерський патерик як цінне джерело до реконструкції ідеальної сфери емоцій давньоруської доби. Висновки. У результаті аналізу текстів з’ясовано, що оцінки сліз і скорботи покаяння в середовищі общини Печерського монастиря були однозначно позитивними. Це засвідчено численними контекстами Києво-Печерського патерика, Повчань прп. Феодосія та Слів свт. Кирила Туровського. Аналізовані нерадісні емоції були предметом повчання, настанови. Їхня цінність підтверджувалася авторитетом Святого Письма. Вони розумілися як запорука спасіння душі, згадувалися вконтексті подвигів і як приналежні святим. Покаянні печаль і плач, згідно з текстом, мали позитивні наслідки, в тому числі найголовніший для печерської спільноти – вічну радість у Царстві Небесному. Виявлене оціночне ставлення до аналізованих емоцій було суголосним східнохристиянській і давньоруській традиціям.

Ключові слова: історія емоцій, печаль і сльози, Києво-Печерський патерик, Києво-Печерський монастир, українське середньовіччя.


Цитованість авторів публікації:

Бібліографічний опис для цитування:
Петрушко Л. А. Скорбота і сльози покаяння в оцінках печерської спільноти / Л. А. Петрушко // Рукописна та книжкова спадщина України. - 2019. - Вип. 24. - С. 203-215. doi: https://doi.org/10.15407/rksu.24.203

Бібліографія:

  1. Евфивулос Е., архимандрит. Путь слёз / пер. с греч. А. Никифоровой. Москва, 2012. 224 c.
  2. Ле Гофф Ж., Трюон Н. История тела в средние века; пер. с фр. Е. Лебедевой. Москва, 2008. 192 с.
  3. Конт Ф. «Кончавше правило, паки начах молитися Христу и Богородице со слезами» (Слезы в русской духовной культуре) // Тело в русской культуре: сб. ст. Москва, 2005. С. 113–118.
  4. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі – ІР НБУВ). Ф 306. Од. зб. 386 п. 219 арк.
  5. Абрамович Д. І. Києво-Печерський патерик: вступ, текст, примітки. Київ, 1991. 280 с. Репринтне вид.
  6. Слова и Поучения Серапиона Владимирского // Библиотека литературы Древней Руси. Т. 5. Санкт-Петербург, 1997. С. 370–385.
  7. Жиленко І. В. Преподобний Феодосій Печерський: Джерела і матеріали. Київ, 2015. 744 с.
  8. Російська державна бібліотека, науково-дослідний відділ рукописів. Ф. 304.I. Од. зб. 703. Скитский патерик. 233 арк. URL: http://old.stsl.ru/manuscripts/%20book.php?col=1&manuscript=703
  9. ІР НБУВ. Ф. 301 (ЦАМ КДА). Од. зб. 145 П. Ліствиця Іоана Синайського. 261 арк.
  10. Яковлев В. О. Древнекиевские религиозные сказания. Варшава, 1875. 109 с.
  11. Рыбаков Д. А. Преподобные Антоний и Феодосий Печерские. Непрочитанные страницы истории Древней Руси. Киев, 2011. 152 с.
  12. Патерик Киево-Печерский. Т. 1: Подвижники Киево-Печерской Лавры XI–XV вв. и древние святые, причисляемые к ее чудотворцам / под ред. В. Дятлова. Киев, 2004. 416 с.
  13. Жиленко І. В. Святиня. Історія Києво-Печерської лаври ХІ–ХVІІ століть. Київ, 2005. 368 с.
  14. Корнієнко В. В. Графіті Георгіївського приділу Софії Київської із записом про смерть Ростислава Всеволодовича у світлі нових досліджень // Лаврський альманах. 2008. Вип. 22. С. 36–41.
  15. Дива печер лаврських / відп. ред. В. М. Колпакова; упоряд. І. В. Жиленко. Київ, 2001. Вид. 2-е, допов. 248 с.
  16. Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей. Изд. 2-е. Т. 2. Санкт-Петербург, 1908. XVI с., 938 стб., 87 с.
  17. Ричка В. М. Спадщина Володимира Мономаха // Український історичний журнал. 2013. № 3. С. 98–112.
  18. Слова и поучения Кирилла Туровского // Библиотека литературы Древней Руси. Т. 4. Санкт-Петербург, 1997. С. 142–205.
  19. Поучение Владимира Мономаха // Библиотека литературы Древней Руси. Т. 1. Санкт-Петербург, 1997. С. 456–475.
  20. Гиппиус А. А. Сочинения Владимира Мономаха: опыт текстологической реконструкции // Русский язык в научном освещении. Москва, 2003. № 2. С. 60–99.