Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2019/23
Кл.слова (ненормированные):
атрибуція, Семен (Серж) Векслер, Шопен, нотобібліографія, нотні видання, Херсон.. definition of authorship, Semen (Serge) Weksler, Chopin, music bibliography, sheet music, Kherson.. атрибуция, Семен (Серж) Векслер, Шопен, нотобиблиография, нотные издания, Херсон.
Аннотация: Метою роботи є ідентифікація композитора – автора музичних творів, опублікованих з неповними даними (лише ініціали) в Києві, Ялті, Феодосії, Москві, Санкт-Петербурзі, Варшаві, Парижі на початку ХХ ст. Методологія дослідження ґрунтується на основних положеннях системного підходу до культури як цілісності. Застосовувалися методи спеціальних історичних дисциплін – бібліографії, книгознавства, музикознавства, біографістики, зокрема історико-порівняльний метод, а також емпіричні спостереження, що є результатами осмислення авторами власного досвіду роботи з атрибуції творів. Евристичний підхід, організація вибіркового пошуку дозволили віднайти відомості про життєвий і творчий шлях композитора. Наукова новизна. За нотними виданнями з фондів ВМФ НБУВ, видавничими каталогами, рекламою, проспектами серій, інформацією з електронних каталогів бібліотек, листуванням та мемуарно-історичною літературою вдалося вперше встановити основні відомості про Семена Векслера (1876, Херсон – 1950, Париж). Визначено, що Семен Векслер і «французький» Серж Векслер – одна й та сама особа. Як музичний редактор (під псевдонімом Серж Векслер) він здійснив багатотомне видання творів ФридерикаШопена, яке вважається одним із важливих і помітних серед численної низки шопенівських видань у ХХ ст. Шість із восьми братів С. Векслера – також музиканти (композитори, диригенти, виконавці, музичні педагоги), які зробили свій внесок у музичну культуру Херсона, Києва, Катеринослава, Одеси. З’ясовано псевдоніми, якими користувався композитор. Уперше складено перелік творів Семена (Сержа) Векслера. Атрибутовано 13 видань з ВМФ НБУВ як твори Семена Векслера, їхній бібліографічний опис вміщено в Додаток. Висновки. З’ясовано, що автором є Семен Харитонович Векслер – композитор, капельмейстер, викладач, автор інструктивних вправ та школи гри на фортепіано. Семен Векслер довгий час жив і працював у Херсоні, Криму і Києві, і навіть в еміграції у його музиці продовжували звучати теми, пов’язані з батьківщиною. Інформація про життєвий шлях та творчий спадок нашого земляка хоча і не є визначальною для музичної культури України, але становить її важливу складову, оскільки без вивчення сукупності явищ неможливо створення об’єктивної та цілісної картини історії.^UThe aim of this article is to identify the composer - the author of musical works published with incomplete data (only the initials) in Kyiv, Yalta, Feodosia, Moscow, St. Petersburg, Warsaw, Paris in the early twentieth century. The methodology of the study is based on the basic principles of a systematic approach to culture as a whole. There were applied methods of special historical disciplines – bibliography, book science, musicology,biography science, including historical-comparative method, as well as empirical observations – the result of the authors’ understanding of their own experience in attribution of works. All this, as well as the heuristic approach, the organization of selective search helped to find information about the life and works of the composer. Scientific novelty. For the first time, the basic information about Semen Weksler (1876, Kherson – 1950, Paris) has been established thanks to music publications from the Music Fonds Department of V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine, publishing catalogues, advertisements, the contents of the series, information about music sources from electronic catalogues of various libraries, correspondence, memoirs and historical literature. The aliases used by the composer have been identified. It was determined that Semen Wexlerand «French» Serge Weksler were one person. As a music editor (under the pseudonym of Serge Veksler), he redacted a multi-volume edition of the works of Frederic Chopin, which is considered one of the most important and notable among Chopin editions in the twentieth century. Six of S. Weksler’s eight brothers were also musicians (composers, conductors, performers, music educators) and marked the musical culture of Kherson, Kyiv, Katerynoslav (Dnipro), Odessa. For the first time a list of the works of Semen (Serge) Weksler is compiled. 13 editions of the Music Fonds Department of V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine has been attributed as the works of Semen Weksler, and their bibliographic description is annexed. Conclusions. Semen Weksler Kharitonovich was a composer, a conductor, a teacher, an author of instructional exercises in a piano school. Semen Weksler was living and working in Kherson, Crimea, and Kyiv for a long time. But even in the emigration the musical intonation related to hishomeland continued to be heard in his musical works. Information about life and heritage of our countryman, although not decisive for the musical culture of Ukraine, is steel its important component, because without studying the totality of phenomena it is impossible to create an objective and complete picture of history.^RЦелью работы является идентификация композитора – автора музыкальных произведений, опубликованных с неполными данными (только инициалы) в Киеве, Ялте, Феодосии, Москве, Санкт-Петербурге, Варшаве, Париже в начале ХХ в. Методология исследования опирается на основные положения системного подхода к культуре как целостности. Применялись методы специальных исторических дисциплин – библиографии, книговедения, музыковедения, биографистики, в т. ч. историко-сравнительный метод, а также эмпирические наблюдения – результат осмысления авторами собственного опыта по атрибуции произведений. Все это, а также эвристический подход, организация выборочного поиска позволили найти сведения о жизненном и творческом пути композитора. Научная новизна. По нотным изданиям из фондов ВМФ НБУВ, издательским каталогам, рекламам, проспектам серий, информации из электронных каталогов библиотек, эпистолярному наследию и мемуарно-исторической литературе удалось впервые установить основные сведения о Семене Векслере (1876, Херсон – 1950, Париж). Выяснены псевдонимы, которыми пользовался композитор. Определено, что Семен Векслер и «французский» Серж Векслер – одно лицо. Как музыкальный редактор (под псевдонимом Серж Векслер) он сделал многотомное издание произведений Фридерика Шопена, которое считается одним из важных и заметных среди многочисленных шопеновских изданий в ХХ в. Шесть из восьми братьев С. Векслера – также музыканты (композиторы, дирижеры, исполнители, музыкальные педагоги), которые оставили свой отпечаток в музыкальной культуре Херсона, Киева, Екатеринослава, Одессы. Впервые составлен перечень произведений Семена (Сержа) Векслера. 13 изданий из ВМФ НБУВ атрибутированы как произведения Семена Векслера, их библиографическое описание подается в Приложении. Выводы. Выяснено, что автор – Семен Харитонович Векслер – композитор, капельмейстер, преподаватель, автор инструктивных упражнений и школы игры на фортепиано. Семен Векслер долгое время жил и работал в Херсоне, Крыму и Киеве, и даже в эмиграции в его музыке продолжали звучать темы, связанные с родиной. Информация о жизненном пути и творческом наследии нашего земляка хотя и не определяющая для музыкальнойкультуры Украины, но есть ее важная составляющая, поскольку без изучения совокупности явлений невозможно создание объективной и целостной картины истории.
Файл: rks_2019_23_5.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Кожушко, Євгенія Віталіївна (Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Україна, Київ); Кожушко Евгения Витальевна ; Ивченко Лариса Васильевна
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2019/24
Кл.слова (ненормированные):
атрибуція нотних джерел, Дж. Астаріта, італійська опера, О. К. Розумовський.. attribution of sheet music, Gennaro Astarita, Italian opera, Oleksii Rozumovskyi.. атрибуция нотных источников, Дж. Астарита, итальянская опера, А. К. Разумовский.
Аннотация: Метою дослідження є отримання інформації про творчий шлях Дженнаро Астаріти (бл. 1745–1805), італійського композитора неаполітанської оперної школи, через комплексну атрибуцію його нотних джерел з відділу музичних фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні методів спеціальних історичних дисциплін – археографії, книгознавства і філігранології, музичного джерелознавства та власних емпіричних спостережень стосовно визначення авторства та датування нотних документів. Наукова новизна роботи пов’язана з першим дослідженням нотних джерел Дж. Астаріти з фондів Бібліотеки на предмет їхньої відповідності категоріям автограф, авторизований рукопис і прижиттєва копія. Також уточнені та встановлені назви творів, з’ясовані можливі шляхи надходження документів. Підтверджено, що рукописна партитура опери без назви [«Gernando e Costanza»] (1787, лібрето «L’Isola disabitata» П. Метастазіо) – це автограф композитора. Вперше вводиться до наукового обігу автограф партитури арії Компаньона (1785–1787, лібрето К. Гольдоні з опери «Il paese della Сuccagna», або «L’isola del Bengodi»). Партитура опери «Збитенник» (1786, лібрето Я. Княжніна) – автограф, але є написи словесного тексту у вокальних партіях іншим почерком (тобто – авторизований рукопис). Інструментальні партії увертюри до опери «Збитенник» є прижиттєвими копіями. Вперше подається розширений перелік опер Дж. Астаріти, складений за різними джерелами, з позначенням жанру, місця та часу прем’єри, доповнений перекладом назв українською мовою. Висновки. Відомості про рукописи надали змогу скоригувати інформацію щодо творчої спадщини та біографії композитора, зокрема ймовірне місце його перебування в 1785–1787 рр. Загалом Дж. Астаріта написав більше 50 опер, майже 40 з них є різновидами італійської комічної опери (drama giocoso, opera buffa, farsa), 7 опер-серіа. Судячи з репертуару театрів, опери Дж. Астаріти були конкурентоспроможними у XVIII ст., а його музика знаходила відгук у широкої публіки. Водночас, отримана інформація надала змогу поглибити наші знання про музичні смаки представників української еліти XVIII ст., оскільки досліджувані документи є частиною нотної колекції Олексія Розумовського.^UThe aim of the study is to obtain information about the creative path of Italian composer G. Astaritа (с. 1745–1805) by the method of сomplex research of his music sources available in the Music Fonds Department of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine (VNLU). The methodology of the research is based on the application of methods of special historical disciplines – archeography, book studies and filigranology,musical source studies and personal empirical observations. The scientific novelty of the work. For the first time musical sources by G. Astarita from the VNLU fonds have been classified into the categories of autographs, authorized manuscripts and lifetime copies. The titles of some of the works have been clarified and some of them have been defined for the first time, possible ways of documents acquisition for the collection are outlined. It is confirmed that the handwritten score of the untitled opera [«Gernando e Costanza»] (1787, libretto «L'Isola disabitata» by P. Metastasio) is the autograph of the composer. The autograph of the Aria by Compagnone (1785–1787) was introduced into scientific circulation. The score of the opera «The Vendor of Sbiten» (1786, libretto by Ya. Kniazhnin) is an autograph, but in the vocal parts there are inscriptions except by Astarita also in other handwriting (that is, an authorised manuscript). Manuscripts of instrumental parts of the overture to the opera «The Vendor of Sbiten» are copies of the 18th century (c. 1786 year). For the first time, an extended list of G. Astarita's operas, compiled from various sources, with an indication of the genre, location and time of the premiere, supplemented by a translation of the titles into Ukrainian. Conclusions. The information from the manuscripts made it possible to adjust assertion about the composer’s creative heritage and biography, including his location in 1785–1787. In total, G. Astarita has written about 60 operas, almost 40 of them are varieties of Italian comic opera (drama giocoso, opera buffa, farsa), and 7 opera seria. G. Astarita’s operas were competitive in the 18th century judging from the repertoire of theaters and his music was supported by the general public. At the same time, the information obtained allowed us to contribute to the definition of musical tastes of representatives of the Ukrainian elite of the 18th century, since this documents are part of the music collection of Oleksii Rozumovskyi.^RЦелью исследования является получение информации о творческом пути Дж. Астариты (ок. 1745–1805), итальянского композитора неаполитанской школы, методом осуществления комплексной атрибуции его нотных документов из отдела музыкальных фондов Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского. Методология исследования основана на применении методов специальных исторических дисциплин – археографии, книговедения и филигранологии, музыкального источниковедения и собственных эмпирических наблюдений относительно авторства и датировки нотных документов. Научная новизна работы связана с первым исследованием нотных источников Дж. Астариты из фондов Библиотеки на предмет их соответствия категориям автограф, авторизованная рукопись и прижизненная копия, уточнены и установлены названия произведений, выяснены возможные пути их поступления в коллекцию. Подтверждено, что рукописная партитура оперы без названия [«Gernando e Costanza»] (1787, либретто «L’Isola disabitata» П. Метастазио) – автограф композитора. Впервые вводится в научный оборот автограф партитуры арии Компаньона (1785–1787, либретто К. Гольдони из оперы «Il paese della Сuccagna» или «L’isola del Bengodi»). Партитура оперы «Сбитенщик» (1786, либретто Я. Княжнина) – автограф, но имеются надписи словесного текста в вокальных партиях другим почерком (то есть – авторизованная рукопись). Инструментальные партии увертюры к опере «Сбитенщик» являются прижизненными копиями. Впервые подается расширенный перечень опер Дж. Астариты, составленный по разным источникам, с указанием жанра, места и времени премьеры, дополненный названиями опер в переводе на украинский язык. Выводы. Сведения о рукописях дали возможность скорректировать информацию о творческом наследии и биографии композитора, в частности о вероятном месте его пребывания в 1785–1787 годах. Дж. Астарита написал около 60 опер, почти 40 из них являются разновидностями итальянской комической оперы (drama giocoso, opera buffa, farsa), 7 опер-сериа. Судя по репертуару театров, оперы Дж. Астариты были конкурентоспособными в XVIII веке, а его музыка находила отклик у широкой публики. Кроме того, полученная информация предоставила возможность скорректировать наши знания о музыкальных вкусах представителей украинской элиты XVIII века, поскольку исследуемые документы являются частью нотной коллекции Алексея Разумовского.
Файл: rks_2019_24_11.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Ивченко Лариса Васильевна
