Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2020/26
Кл.слова (ненормированные):
емблема, лемма, емблематичний збірник, українська ранньомодерна проповідь, рукопис, Антоній Радивиловський.. emblem, lemma, emblem book, early-modern Ukrainian sermon, manuscript, Antonii Radyvylovskyi.
Аннотация: Мета статті – виявити у проповідницькій спадщині Антонія Радивиловського емблематичну образність та простежити можливі джерела її запозичень. Методологічні підвалини студії складає інтердисциплінарний компаративістичний підхід, що дозволяє дослідити генетико-контактні зв'язки у творах різних видів мистецтва, а саме: прослідкувати використання Антонієм графічного зображення (емблеми) для створення гомілетичного тексту. Наукова новизна статті полягає в доповненні інформації про те, твори яких авторів становили лектуру визначного київського проповідника XVII ст. На тематологічному рівні виявлено нові образні конструкти емблематичної ґенези, що ними послуговувався український автор задля увиразнення та ілюстрування свого викладу: серед них, зокрема, емблеми, що позначають як живу, так і неживу природу, рукотворні предмети зі світу людини, а також персонажів із античної міфології. Аналіз здійснено з урахуванням ширшого контексту – побутування емблем в українському культурному просторі доби Бароко. Висновки, яких досягнуто у статті, демонструють, що Антоній Радивиловський, очевидно, користувався доступними йому виданнями таких ранньомодерних емблематичних збірників, як «Emblemata» знаного гуманіста, католика Андреа Альчато, «Selectorum symbolorum heroicorum» кальвініста Соломона Нейгебауера, «Symbolorum et emblematum» лютеранина Йоахима Камерарія, «De symbolis heroicis» єзуїта Сильвестра П'єтрасанти, а також підручником з риторики «Orator extemporaneus» єзуїта Міхала Радау. Усі ці джерела є латиномовними, були створені як католицькими, так і протестантськими авторами. Їхнє використання засвідчує тяжіння української книжної традиції в особі її чільного представника до загальноєвропейського культурного простору.^UThe aim of the paper is to explore the emblematic imagery in Antonii Radyvylovskyi's sermons and to reveal its possible sources. The application of the interdisciplinary and comparative approach forms the methodological basis of the study, which helps to examine genetic relationships among the works belonging to different types of art, namely among the graphic emblem and its verbal representation (description) in Antonii's sermons. The novelty of the research lies in supplementing of the information concerning the literature read and used by the prominent Ukrainian preacher. On the thematological level, some examples of the imagery of the emblematical genesis elaborated by Antonii have been detected. Among them there are emblems depicting animate and inanimate nature, man-made objects, and mythological figures. The study has been accomplished with taking into consideration the broad cultural context, that is, the circulating of emblems in the cultural space of the Ukrainian Baroque. Conclusions of the paper demonstrates that Antonii Radyvylovskyi probably uses such early-modern emblematic books as Andrea Alciato's "Emblemata", Salomon Neugebauer's "Selectorum symbolorum heroicorum", Joachim Camerarius' "Symbolorum et emblematum", Silvester Petra Sancta's "De symbolis heroicis", as well as Michael Radau's manual on rhetoric entitled "Orator extemporaneus". All these sources are Latin books created both catholic and protestant authors. Their usage demonstrates the connection between the Ukrainian book culture and the pan-European cultural space.
Файл: rks_2020_26_3.pdf - 0
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2022/28
Кл.слова (ненормированные):
проповідь, образ, емблема, Антоній Радивиловський, Петро Могила, Києво-Могилянський колегіум.. sermon, literary image, emblem, Antonii Radyvylovskyi, Petro Mohyla, Kyiv-Mohyla Collegium.
Аннотация: Метою статті є дослідження репрезентації постаті Петра Могили удвох барокових проповідях Антонія Радивиловського, створених на роковини від дня смерті Київського митрополита. Методологія. У студії використано елементи порівняльно-історичного, біографічного методів та компаративістичного підходу. Новизна. Аналіз двох недостатньо введених у науковий обіг казань на рочини Петра Могили дає змогу ознайомитись із цінними свідченнями проставлення до покійного митрополита в київському православному середовищі 50-х років XVII століття. Висновки. У дослідженні продемонстровано, що Антоній Радивиловський створює образ Могили як ідеального церковного діяча, котрий зумів поєднати два типи служіння – через богопосвячене життя (vita contemplativa) та активну релігійну й суспільну діяльність (vita activa). Український бароковий проповідник, який був молодшим сучасником Петра Могили і, очевидно, знав його особисто, представляє "господарича" особистістю, сповненою високих моральних чеснот, водночас активним захисником православної церкви та аскетичним монахом. Серед напрямів релігійного та суспільно-культурного розвитку, до яких долучився Могила, згадано віднову зруйнованих храмів, полемічну діяльність, представництво церкви на сеймах та у трибуналі, благодійність, створення та підтримку колегіуму, названого на його честь. У словах, що були підготовлені для виголошення в Києво-Печерській лаврі під час панахиди за покійним митрополитом, Антоній Радивиловський нагадує своїй аудиторії реальні біографічні деталі з життя Могили та заразом характеризує його як людину, наближену до стану святості. Це свідчить про надзвичайно високий рівень авторитету "господарича" серед українських православних ієрархів часів проповідницького служіння Антонія Радивиловського та особливу шану, яку вони продовжували віддавати покійному навіть через роки після його упокоєння (ймовірно, казання були проголошені наприкінці 1656 та 1658 рр.).^UThe aim of this article is to examine the presentation of Petro Mohyla’s personality in two Baroque sermons on the death anniversary of the Kyivan metropolitan by the prominent Ukrainian preacher Antonii Radyvylovskyi. Methodology. In the study, some principles of biographical and comparative-historical approaches areapplied. Scientific novelty. The analyze of two insufficiently explored sermons onthe death anniversary of Petro Mohyla becomes a valuable source of evidence offering information about the attitude of Kyivan orthodox clergymen of the middle of the 17th century towards the persona of Petro Mohyla. Conclusions. The article demonstrates that Antonii Radyvylovskyi represents the late metropolitan as an ideal church leader and a monk who succeeded to combine two types of services, that is through the vita contemplativa and vita active. Radyvylovskyi being Mohyla’s younger contemporary and apparently knowing him personally describes his activities on behalf of the Orthodox church. The metropolitan engaged in polemics with his religious opponents, represented the Orthodox church in Polish sejms and tribunals, rebuilt half-destroyed Old Rus temples, gave alms to the needy, created andsupports Kyivan collegium named after him, and sponsored its professors as wellas students. At the same time, in both sermons, the son of a Moldavian hospodar appears as a person of high moral character, a prayer and an ascetic. Thereby Radyvylovsyi combines real biographical details with the some typical features that areusually attributed to pious or even holy man. The sermons reveal the huge respectpaid to Petro Mohyla by Kyivan Orthodox intellectuals years after the death of the metropolitan (the homilies are considered to be prepared in 1656 and 1658).
Файл: rks_2022_28_8.pdf - 0
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2024/1
Кл.слова (ненормированные):
проповідь, українська література XVII ст., рукопис, Антоній Радивиловський, козацтво, воєнна побудка.. sermon, 17th-century Ukrainian literature, manuscript, Antonii Radyvylovskyi, Cossacks, battle exhortation.
Аннотация: Мета статті — розглянути казання "часу войны" авторства видатного українського барокового проповідника Антонія Радивиловського в контексті жанру воєнної побудки (також — ekscytarz wojenny), який функціонував у літературі ранньомодерної Речі Посполитої. Методологія. Проведене дослідження потребувало застосування текстологічного та компаративного аналізу, елементів біографічного й порівняльно-історичного методів. Наукова новизна роботи. Дослідження демонструє прочитання української гомілетичної спадщини XVII ст. у кроскультурній і кросдисциплінарній перспективі. Висновки. Порівняльний аналіз продемонстрував, що український проповідник будує тексти своїх казань за допомогою тих самих риторичних аргументів, що й автори польських побудок. Очевидно, Антоній Радивиловський, ознайомлений із творами батальної тематики, зокрема і воєнними по будками, застосовує у своїх текстах такий принцип їхньої побудови, як апелювання до т. зв. "рицарського етосу", зображуючи козацьке військо представниками рицарства, головна мета якого — служити своєю зброєю володарю та батьківщині. Проповіді "часу войны" були, найвірогідніше, створені наприкінці 1670-х років, у період протистояння козаків і Москви з Оттоманською Портою, а отже, автор говорить про необхідність для християнських воїнів-рицарів захищати честь Бога та церкви. Протекція жінок, дітей та інших мирних людей також представлена проповідником як обов’язок козацького війська. Окрім того, серед рицарських чеснот Радивиловський згадує вольності (і політичні, і духовні), які так само слід захищати. Нагородою за героїчну боротьбу вірних воїнів з ворогами Божими є здобуття вічної слави і навіть мученицького вінця на небі. Висміюючи ворогів "істинної віри", Радивиловський демонструє вищість християнського війська над османами. Отже, найімовірніше, Антоній Радивиловський творив у межах уже усталеної жанрової традиції, використовуючи узвичаєну для воєнних побудок топіку, проте адаптовував зміст та образно-мотивне наповнення своїх казань до суто українських суспільно-політичних реалій та вітчизняного літературного процесу.^UThe purpose of the article is to compare the thematic content of five wartime sermons by the prominent Ukrainian Baroque author Antonii Radyvylovskyi with the distinctive features of the battle exhortation, which is a common genre in the early Modern Polish literature. The study required the use of textual and comparative analysis, elements of biographical and comparative-historical methods. Scientific novelty. The study demonstrates the reading of the Ukrainian homiletic heritage of the 17th century in a cross-cultural and cross-disciplinary perspective. Conclusions. The comparative analysis displayed that the Ukrainian preacher constructs his sermons using the same rhetorical arguments as the authors of the Polish exhortations. Apparently acquainted with some literary works on war, including battle exhortations, Radyvylovskyi exploits main principles of their composing set out below. For example, in his military preaching, Radyvylovskyi extensively uses chivalric ethos with intention to represent the Ukrainian Cossack army as a knightly class, whose main aim is to serve to their lord and patria as warriors. The wartime sermons were written in the late 1670s, in the course of the confrontation between Cossacks and Moscow, on the one hand, and the Muslim empire of the Ottomans, on the other hand, so the preacher speaks about the neces sity for a Christian soldiers to defend the honor of their God and Church as well as their own. The protection of women, children, and non-military friends is obligatory for the Christian army either. Among the chivalric values needed to be defended Radyvylovskyi also mentions liberties (apparently, political and "spiritual" ones). The reward for the heroic struggles of faithful soldiers with God’s foes will be getting the everlasting glory and even the martyr’s crown in heavens. By criticizing and mocking the enemy, Radyvylovskyi demonstrates the superiority of the Christian army over the Ottoman intruders. All these and some other rhetorical commonplaces used by Antonii Radyvylovskyi make his war sermons similar to the genre of battle exhortation, although the preacher accommodates them to the Ukrainian literary process and the historical reality in the then Cossack Hetmanate.
Файл: rks_2024_1_3.pdf - 0
