Рукописна та книжкова спадщина України | НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
1.
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.

Максимчук, Ольга (Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Україна, Київ).
На полі Марсовому: казання "часу войны" Антонія Радивиловського і традиція жанру воєнної побудки [Текст] / О. В. Максимчук // Рукописна та книжкова спадщина України. - 2024. - № 1. - С.5-26
Шифр журнала: Ж68592/2024/1

Кл.слова (ненормированные):
проповідь, українська література XVII ст., рукопис, Антоній Радивиловський, козацтво, воєнна побудка.. sermon, 17th-century Ukrainian literature, manuscript, Antonii Radyvylovskyi, Cossacks, battle exhortation.
Аннотация: Мета статті — розглянути казання "часу войны" авторства видатного українського барокового проповідника Антонія Радивиловського в контексті жанру воєнної побудки (також — ekscytarz wojenny), який функціонував у літературі ранньомодерної Речі Посполитої. Методологія. Проведене дослідження потребувало застосування текстологічного та компаративного аналізу, елементів біографічного й порівняльно-історичного методів. Наукова новизна роботи. Дослідження демонструє прочитання української гомілетичної спадщини XVII ст. у кроскультурній і кросдисциплінарній перспективі. Висновки. Порівняльний аналіз продемонстрував, що український проповідник будує тексти своїх казань за допомогою тих самих риторичних аргументів, що й автори польських побудок. Очевидно, Антоній Радивиловський, ознайомлений із творами батальної тематики, зокрема і воєнними по будками, застосовує у своїх текстах такий принцип їхньої побудови, як апелювання до т. зв. "рицарського етосу", зображуючи козацьке військо представниками рицарства, головна мета якого — служити своєю зброєю володарю та батьківщині. Проповіді "часу войны" були, найвірогідніше, створені наприкінці 1670-х років, у період протистояння козаків і Москви з Оттоманською Портою, а отже, автор говорить про необхідність для християнських воїнів-рицарів захищати честь Бога та церкви. Протекція жінок, дітей та інших мирних людей також представлена проповідником як обов’язок козацького війська. Окрім того, серед рицарських чеснот Радивиловський згадує вольності (і політичні, і духовні), які так само слід захищати. Нагородою за героїчну боротьбу вірних воїнів з ворогами Божими є здобуття вічної слави і навіть мученицького вінця на небі. Висміюючи ворогів "істинної віри", Радивиловський демонструє вищість християнського війська над османами. Отже, найімовірніше, Антоній Радивиловський творив у межах уже усталеної жанрової традиції, використовуючи узвичаєну для воєнних побудок топіку, проте адаптовував зміст та образно-мотивне наповнення своїх казань до суто українських суспільно-політичних реалій та вітчизняного літературного процесу.^UThe purpose of the article is to compare the thematic content of five wartime sermons by the prominent Ukrainian Baroque author Antonii Radyvylovskyi with the distinctive features of the battle exhortation, which is a common genre in the early Modern Polish literature. The study required the use of textual and comparative analysis, elements of biographical and comparative-historical methods. Scientific novelty. The study demonstrates the reading of the Ukrainian homiletic heritage of the 17th century in a cross-cultural and cross-disciplinary perspective. Conclusions. The comparative analysis displayed that the Ukrainian preacher constructs his sermons using the same rhetorical arguments as the authors of the Polish exhortations. Apparently acquainted with some literary works on war, including battle exhortations, Radyvylovskyi exploits main principles of their composing set out below. For example, in his military preaching, Radyvylovskyi extensively uses chivalric ethos with intention to represent the Ukrainian Cossack army as a knightly class, whose main aim is to serve to their lord and patria as warriors. The wartime sermons were written in the late 1670s, in the course of the confrontation between Cossacks and Moscow, on the one hand, and the Muslim empire of the Ottomans, on the other hand, so the preacher speaks about the neces sity for a Christian soldiers to defend the honor of their God and Church as well as their own. The protection of women, children, and non-military friends is obligatory for the Christian army either. Among the chivalric values needed to be defended Radyvylovskyi also mentions liberties (apparently, political and "spiritual" ones). The reward for the heroic struggles of faithful soldiers with God’s foes will be getting the everlasting glory and even the martyr’s crown in heavens. By criticizing and mocking the enemy, Radyvylovskyi demonstrates the superiority of the Christian army over the Ottoman intruders. All these and some other rhetorical commonplaces used by Antonii Radyvylovskyi make his war sermons similar to the genre of battle exhortation, although the preacher accommodates them to the Ukrainian literary process and the historical reality in the then Cossack Hetmanate.
Файл:  rks_2024_1_3.pdf - 0