Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2019/24
Кл.слова (ненормированные):
історія емоцій, печаль і сльози, Києво-Печерський патерик, Києво-Печерський монастир, українське середньовіччя.. emotional history, sadness and tears, Kyivan Cave Patericon, Kyivan Cave Monastery, Ukrainian medieval history. история эмоций, печаль и слезы, Киево-Печерский патерик, Киево-Печерский монастырь, украинское средневековье.
Аннотация: Мета дослідження – реконструкція ідеальної складової емоційного світу людини українського середньовіччя, а саме – оціночного ставлення чернечої спільноти Києво-Печерського монастиря до покаянних печалі та плачу на основі джерел, які репрезентують печерську традицію, та порівняння цих оцінок із тими, що представлені в перекладних та інших оригінальних текстах Русі. Методологія дослідження полягає в застосуванні історико-порівняльного, історико-хронологічного та історико-системного методів, а також інтерпретаційного. Зазначений методологічний підхід дозволяє шляхом детального аналізу контекстів реконструювати погляд печерської общини на покаянні плач і смуток упродовж певного хронологічного періоду (ХІ–ХVІ ст.) у його зв’язку із загальнохристиянською і давньоруською традиціями. Наукова новизна полягає у виявленні релігійно-етичних основ людських переживань емоційного світу соціуму українського середньовіччя, зокрема сприйняття печалі та сліз покаяння, яке мало потенційний вплив на реальний вимір емоційного світу. Детально розкрито оціночне ставлення до покаянних нерадісних емоцій у середовищі братії Печерської общини. Набули подальшого розвитку наукові знання про Києво-Печерський патерик як цінне джерело до реконструкції ідеальної сфери емоцій давньоруської доби. Висновки. У результаті аналізу текстів з’ясовано, що оцінки сліз і скорботи покаяння в середовищі общини Печерського монастиря були однозначно позитивними. Це засвідчено численними контекстами Києво-Печерського патерика, Повчань прп. Феодосія та Слів свт. Кирила Туровського. Аналізовані нерадісні емоції були предметом повчання, настанови. Їхня цінність підтверджувалася авторитетом Святого Письма. Вони розумілися як запорука спасіння душі, згадувалися вконтексті подвигів і як приналежні святим. Покаянні печаль і плач, згідно з текстом, мали позитивні наслідки, в тому числі найголовніший для печерської спільноти – вічну радість у Царстві Небесному. Виявлене оціночне ставлення до аналізованих емоцій було суголосним східнохристиянській і давньоруській традиціям.^UThe aim of this article is to reconstruct the ideal component of the emotional world of the Ukrainian Middle Ages, namely, the evaluation attitude of the monastic community of the Kyivan Cave Monastery to repentant sorrow and tears on the basis of sources that represent the Cave tradition, and to compare these estimates to those in the translated and other original texts. The methodology of the study includes application of historical-comparative, historical-chronological, historical-systemic and interpretation methods. This methodological approach allows, through a detailed analysis of the contexts, to reconstruct the view of the Cave community on the repentant tears and sorrow during a certain chronological period (11th – 16th centuries), in connection with the Christian and ancient Russian traditions. The academic novelty is represented by identification of religious and ethical foundations of human experiences of the emotional world of the medieval society, in particular the perception of sorrow and the tears of repentance, which had a potential impact on the real component of the emotional world. Assessment of repentance of joyless emotions in the environment of the Cave community is revealed in detail. The scientific knowledge of the Kyivan Cave Patericon as a valuable source for the reconstruction of the Old Rus’ age «ideal» emotional sphere has acquired further development. Conclusions. As a result of the analysis of the texts, it was found out that the evaluation of tears and sorrows of repentance in the community of the Kyivan Cave monastery were defi nitely positive. This is substantiated by the numerous contexts of the Kyivan Cave Patericon, the Teachings of rev. Theodosius and the Words of St. Cyrill of Turov. The unhappy emotions analysed were the subject of instruction. Their value was affirmed by the authority of the Scripture. They were understood as the pledge for the salvation of the soul, referred to in the context of feats, as achievements attributed to the saints. According to the text, the repentance of sorrows and tears had positive consequences, including the most important one for the Cave community – eternal joy in the Kingdom of Heaven. The revealed evaluative attitude to the analysed emotions is consistent with the Eastern Christian and old Russian traditions.^RЦель исследования. Целью этой статьи является реконструкция идеальной составляющей эмоционального мира человека украинского средневековья, а именно – оценочного отношения монашеской общины Киево-Печерского монастыря к покаянным печали и плачу на основе источников, которые представляют Печерскую традицию, и сравнение этих оценок с теми, что отображены в переводных и других оригинальных текстах Руси. Методология исследования заключается в применении историко-сравнительного, историко-хронологического, историко-системного и интерпретационного методов. Указанный методологический подход позволяет путем тщательного анализа контекстов реконструировать взгляд Печерской общины на покаянные плач и скорбь в течение определенного хронологического периода (ХI–ХVI вв.), в связи с общехристианской и древнерусской традициями. Научная новизна заключается в выявлении религиозно-этических основ человеческих переживаний эмоционального мира социума украинского средневековья, в частности восприятия печали и слез покаяния, которое имело потенциальное влияние на реальное измерение эмоционального мира. Подробно раскрыто оценочное отношение к покаянным нерадостным эмоциям в среде братии Печерской общины. Получили дальнейшее развитие научные знания о Киево-Печерском патерике как ценном источнике к реконструкции идеальной сферы эмоций древнерусской эпохи. Выводы. В результате анализа текстов выяснено, что оценки слез и скорби покаяния в среде общины Печерского монастыря были положительными. Это засвидетельствовано многочисленными контекстами Киево-Печерского патерика, Поучений прп. Феодосия и Слов свт. Кирилла Туровского. Рассматриваемые нерадостные эмоции являлись предметом поучения, наставления. Их ценность подтверждалась авторитетом Священного Писания. Их понимали как залог спасения души, они упоминались в контексте подвигов и как принадлежащие святым. Покаянные печаль и плач, согласно тексту, имели положительные последствия, в том числе главное для Печерской сообщества – вечную радость в Царстве Небесном. Обнаруженное оценочное отношение к анализируемым эмоциям соотносится с восточнохристианской и древнерусской традициями.
Файл: rks_2019_24_15.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Петрушко Людмила Анатольевна
