Жулковський Б. Є. - Семітсько-сирійсько-грецький кондак і києво-руський кондакарний спів у західноєвропейській та американській візантиністиці й палеославістиці (2022)

  АРХІВ (Всі випуски) /     Зміст випуска (2022, Вип. 28)Ukrainian English

Жулковський Б. Є.

Семітсько-сирійсько-грецький кондак і києво-руський кондакарний спів у західноєвропейській та американській візантиністиці й палеославістиці

Рубрика: Дослідження в галузі спеціальних історичних дисциплін

Анотація: Метою роботи є систематизація фундаментальних досягнень західноєвропейських та американських візантологів і палеославістів протягом півтораста років у міждисциплінарних дослідженнях семітсько-сирійсько-грецького кондака та києво-руського кондaкaрного співу. Методологія. В науковій статті використано сукупність методів і прийомів, характерних для гуманітарних наук, головними з яких є історіографічний, бібліографічний і метод системного аналізу джерел. Наукова новизна. Уперше в українській медієвістиці зроблено комплексний огляд праць відомих зарубіжних богословів, літургістів, істориків, кодикологів, палеографів, філологів і музикознавців щодо полістрофного й монострофного кондака, а також пов’язаних із ним явищ співацької культури: книги Кондакар, кондакарної нотації і кондакарного стилю. Висновки. Упродовж сторічного періоду досліджень семітсько-сирійсько-грецького кондака і києво-руського кондaкaрного співу спостерігалась ізольованість значної кількості науковців за спеціалізаціями.За декілька останніх десятиліть викристалізувався мультидисциплінарний (міжгалузевий) підхід, який виявився як у співпраці медієвістів різних спеціальностей, так і в поєднанні різних компетентностей в особі одного вченого. Серед значних здобутків у студіях кондака: окреслення його семітсько-сирійської ґенези, подальшої модифікації, богословсько-літургічних, поетико-гомілетичних і музичних особливостей, міжжанровоїдифузії з іншими піспеспівами тропарної групи, уточнення, доповнення житія преподобного Романа Мелодоса і його талановитих вихованців. З-поміж головних досягнень у кондакарному музикознавстві: публікація Кондакарів та їх візантійських прототипів у друкованих виданняхта на Інтернет-ресурсах, кодикологічний і палеографічний опис рукописів, дослідження типології та змісту цих богослужбових збірників, компаративний аналіз шартрських, касторських і кондакарних невм, спроби дешифровки медіавізантійської ікондакарної нотацій. Оприлюднення в мережі Інтернет значної кількості греко-візантійських і слов’яно-руських кодексів, а також наукових розвідок про них сприятиме більшому зацікавленню західно-європейських та американських медієвістів і стимулюватиме появу новаторських міждисциплінарних досліджень семітсько-сирійсько-грецького кондака та києво-руського кондaкaрного співу.

Ключові слова: кондак, пападичний стиль, кондакарний спів, Псалтикон, Aсматикон, Кондакар, шaртрськaнотація, касторська нотація, кондакарні невми


Цитованість авторів публікації:

Бібліографічний опис для цитування:
Жулковський Б. Є. Семітсько-сирійсько-грецький кондак і києво-руський кондакарний спів у західноєвропейській та американській візантиністиці й палеославістиці / Б. Є. Жулковський // Рукописна та книжкова спадщина України. - 2022. - Вип. 28. - С. 404-420 . doi: https://doi.org/10.15407/rksu.28.404

Бібліографія:

  1. Aртaмоновa Ю. В. Изучение древнерусских Кондакарей: магия источника // Культура тихоокеанского побережья. Владивосток, 2005. С. 136–141.
  2. Жулковський Б. Давньоруський кондакарний спів у зарубіжній музичнійісторіографії // Українське музикознавство : наук.-метод. зб. Київ, 2013.Вип. 39. С. 119–134.
  3. Жулковський Б. Кондак у богословських, літургічних, філологічних імузикознавчих студіях: історіографічний аспект // Калофонія : наук. зб. зісторії церковної монодії та гимнографії. Львів, 2018. Число 9. C. 50–64.
  4. Кожушний О. Преподобний Роман Солодкоспівець і візантійська гім-нографія ІІІ–VIII ст. Київ, 2009. 263 с.
  5. Кривко Р. Н. Перевод, парафраз и метр в древних славянских кондаках:Метрика древней церковнославянской поэзии в исследованиях XIX–XXI веков // Revue des études slaves. Paris, 2011. Vol. 82. No. 2. Р. 169–202. doi: https://doi.org/10.3406/slave.2011.8090
  6. Серёгина Н. С. Письма М. В. Бражникова к сильным мира сего: отИ. В. Сталина (1940) до Н. С. Хрущёва и Е. А. Фурцевой (1967): Часть 2 // Временник Зубовского института. Санкт-Петербург, 2019. № 1 (24).С. 153–173.
  7. Швец Т. В. Древнерусская певческая книга Кондакарь: начальный этапизучения // Вестник Южно-Уральского государственного университета.Сер.: Социально-гуманитарные науки. 2016. Т. 16. № 2. С. 98–105. doi: https://doi.org/10.14529/ssh160215
  8. Arranz M. Romanos le Mélode // Dictionnaire de spiritualité. Paris, 1988.T. 13. P. 898–908.
  9. Brock S. From Ephrem to Romanos // Studia Patristica. Oxford: Peeters Leuven,1989. Vol. XX. P. 139–151.
  10. Christ W., Paranikas M. Anthologia graeca carminum Christianorum. Lipsiae:B. G. Teubner, 1871. CXLIV, 268 p.
  11. Contacarium Ashburnhamense / Ed. Carsten Høeg. Copenhaguе, 1956. 47,530 p. (Monumenta Musicae Byzantinae. Facsimiles. Vol. IV).
  12. Contacarium Palaeoslavicum Mosquense / Ed. Arne Bugge. Copenhague,1960. ХІІ, 408 p. (Monumenta Musicae Byzantinae. Facsimiles. Vol. VI).
  13. Der altrussische Kondakar›: Auf der Grundlage des BlagoveščenskijNižegorodskij Kondakar› / Hrsg. A. Dostál, H. Rothe. Giessen, 1976. T. 2:Facsimile. 260 S.
  14. Doneda А. Hyperstases’ in MS Kastoria 8 and the Kondakarian Notation: Relationscipsand Interchangeability // Palaeobyzantine Notations / Ed. C. Troelsgård.Hernen: Brediusstichtung, 1999. Vol. II. Р. 23–36.
  15. Floros C. Das Kontakion // Deutsche Vierteljahrsschrift für Literaturwissenschaftund Geistesgeschichte. Stuttgart; Hamburg, 1960. Bd. 34. S. 84–106. doi: https://doi.org/10.1007/BF03376474
  16. Floros С. The Origins of Russian music: Introduction to the KondakarianNotation. Frankfurt am Main: Peter Lang, 2009. ХХ, 311 р.
  17. Gerlach O. The Sources of the Kontakion as Evidence of a ContradictoryHistory of Reception // Theorie und Geschichte der Monodie / Hsg. MariaPischlöger. Wien; Brno, 2020. Bd. 10. S. 145–188.
  18. Grinchenko O. Slavonic Kondakaria and Their Byzantine Counterparts:Discrepancies and Similarities // Българско музикознание. 2012. Iss. 3–4.P. 57–70.
  19. Grosdidier de Matons J. Romanos le Mélode et les origines de la poésie religieuseà Byzance. Paris, 1977. 360 p.
  20. Hannick Ch. Le Kontakion dans l’histoire de la musique ecclésiastique byzantine // Östkirchliche Studien. Würzburg, 2009. Bd. 58. № 1. S. 57–66.
  21. Høeg С. The Oldest Slavonic Tradition of Byzantine Music // Proceedings ofthe British Academy. London, 1954. Vol. 34. P. 37–66.
  22. Hunger H. Romanos Melodos: Überlegungen zum Ort und zur Art des Vortragesseiner Hymnen: Mit anschliessender kurzer Strukturanalyse eines Kontakions// Byzantinische Zeitschrift. Leipzig; München, 1999. Bd. 92. № 1. S. 1–9. doi: https://doi.org/10.1515/byzs.1999.92.1.1
  23. Keller F. Die russisch-kirchenslavische Fassung des Weihnachtskontakionsund seiner Prosomoia. Bern; Frankfurt am Main; Las Vegas, 1977. 243 p.
  24. Koder J. Romanos Melodos und sein Publikum: Überlegungen zur Beeinflussungdes kirchlichen Auditoriums durch das Kontakion // Anzeiger derphilosophisch-historischen Klasse der Österreichischen Akademie der Wissenschaften.Vienne, 1999. Bd. 134. № 1. S. 63–94.
  25. Krueger D., Arentzen Th. Romanos in Manuscript: Some Observations onthe Patmos Kontakarion // Proceedings of the 23rd International Congress ofByzantine Studies. Belgrade, 2016. P. 648–654.
  26. Krumbacher K. Umarbeitungen bei Romanos: mit einem Anhang über dasZeitalter des Romanos. München: Akademie der Wissenschaften, 1899. Bd. 2.Heft I. 156 S.
  27. Levy K. Die slavische Kondakarien-Notation // Anfänge der Slavischen Musik/ Eds. Jozef Kresanek and Ladislav Burlas. Bratislava: Verlag der SlowakischenAkademie der Wissenschaften, 1964. S. 77–92.
  28. Lingas A. The Liturgical Place of the Kontakion in Constantinople // Литур-гия, архитектура и искусство византийского мира / ред. К. К. Акентьев.Санкт-Петербург: Византинороссика, 1995. [Вып. 1]. С. 50–57.
  29. Maas P. Das Kontakion (Mit einem Exkurs über Romanos und Basileios vonSeleukeia) // Byzantinische Zeitschrift. Leipzig, 1909. Bd. 19. S. 285–306. doi: https://doi.org/10.1515/byzs.1910.19.2.285
  30. Marzi G. Melodia e Nomos nella musica bizantina // Studi pubblicatidall`Istituto di filologia classica. Bologna, 1960. Vol. 8. S. 143–193.
  31. Mētsakēs K. The language of Romanos the Melodist. München, 1967. 221 p.(Byzantinisches Archiv. Heft 11). https://doi.org/10.1515/9783112325902 doi: https://doi.org/10.1515/9783112325902
  32. Myers G. A Historical, Liturgical and Musical Exploration of KondakarnoiePienie: The Deciphering of a Medieval Slavic Enigma. Sofia: Cyrillo-MethodianResearch Centre, 2009. 273 р.
  33. Myers G. The medieval Russian Kondakar and the Choirbook from Kastoria:a Palaeographic Study in Byzantine and Slavic Musical Relations // Plainsong and Medieval Music. 1998. Vol. 7. № 1. P. 21–46. doi: https://doi.org/10.1017/S0961137100001406
  34. Palikarova-Verdeil R. La musique byzantine chez les Bulgares et les Russes.Copenhague, 1953. XII, 249 р. (Monumenta Musicae Byzantinae. Subsidia.Vol. III).
  35. Petersen W. The Dependence of Romanos Melodist upon the SyriacEphrem // Studia Patristica. Oxford, 1990. Vol. 18. P. 274–281.
  36. Pfisterer A. Beobachtungen zum mittelbyzantinischen Kontakion // Theorieund Geschichte der Monodie / Hsg. Maria Pischlöger. Wien; Brno, 2018.Bd. 9. № 2. S. 759–774.
  37. Pitra J. B. Analecta Sacra spicilegio Solesmensi parata. Parisiis: A. Jouby etRoger, 1876. T. I. 568 p.
  38. Raasted J. Kontakion Melodies in Oral and Written Tradition // The Study ofMedieval Chant: Paths and Bridges, East and West / Ed. P. Jeffery. Cambridge,2001. P. 281–289.
  39. Romanus le Mélode. Hymnes: Introduction, texte critique, traduction et notes /Ed. J. Grosdidier de Matons. 5 vols. Paris, 1964–1981.
  40. Rothe H. Ost- und Südslavische Kontakien als historische Quellen // MillenniumRussiae Christianae. Wien, 1993. S. 239–261.
  41. Sancti Romani Melodi Cantica / Eds. P. Maas, С. Trypanis. Oxford: ClarendonPress, 1963. Vol. 1: Cantica Genuina. 548 p.
  42. Strunk О. Some Observations on the Music of Kontakion // Essays on Musicin the Byzantine World. New York: W. W. Norton and Co., 1977. P. 55–67.
  43. Strunk O. The Notation of the Chartres Fragment // Annales Musicologique.Paris, 1955. Vol. 3. P. 3–37.
  44. The Lavrsky Troitsky Kondakar / Ed. Gregory Myers. Sofia: Heron Press,1994. XXX, 300 p. (Monumenta SlavicoByzantina et Medievalia Europensia.Vol. IV. № 9).
  45. Thodberg Ch. The Tonal System of the Kontakarium: Studies in ByzantinePsalticon Style. Copenhague, 1960. 50 p. (Historisk-filosofiske Meddelelser.Bd. 37. № 7).
  46. Tillyard H. J. W. Handbook of the Middle Byzantine Musical Notation. Copenhague,1935. 48 p.
  47. Wellesz E. A History of Byzantine Music and Hymnography. Ed. 2. Oxford,1961. XIV, 460, VII p.
  48. Wellesz E. Das Problem der byzantinischen Notationen und ihrer Entzifferung// Byzantion. Bruxelles; Paris, 1929–1930. T. 5. S. 557–570.
  49. Μητσάκης Κ. Βυζαντινή υμνογραφία: Από την εποχή της ΚαινήςΔιαθήκης έως την Εικονομαχία. Ἀθῆναι, 1986.
  50. Τωμαδάκης Ν. Ῥωμανοῦ τοῦ Μελῳδοῦ ὓμνοι ἐκδιδόμενοι ἐκ πα-τμιακῶν κοδίκον. Ἀθῆναι, 1952–1961. Τόμος Ι–ΙV.