Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2019/23
Кл.слова (ненормированные):
Подільська губернія, родова бібліотека, книга, маєток, землевласник, джерельна база.. Podillia province, family library, book, estate, landowner, source basis.. Подольская губерния, родовая библиотека, книга, имение, землевладелец, источниковая база.
Аннотация: Мета роботи. Описати один із способів фіксації факту існування конкретної родової бібліотеки напередодні Першої світової війни. Методологія дослідження передбачає використання, крім книгознавчих методів, ще й історичної та архівної евристики. Комплексне використання цих методів дозволяє, за браком джерел, встановити факт існування родових зібрань. Наукова новизна. Вивчаючи родові бібліотеки минулого, книгознавці найчастіше приділяють увагу тим зібранням, фрагменти або каталоги яких збереглися. Вони усвідомлюють, що таких колекцій було набагато більше, але дослідженням перешкоджає брак джерел. Через катаклізми двох світових воєн, Українську революцію (1917–1921) та радянську бібліотечну політику значна частина зібрань і документів про них зникла. Як правило, такі книгозбірні формувалися в середніх (розміром від 101 до 500 десятин) і великих (понад 501 десятину) маєтках. Їхні господарі мали для цього достатні фінансові можливості. Оскільки документи про землеволодіння збереглися набагато краще, ніж про бібліотечні зібрання, з урахуванням того, що маєтності переходили з рук у руки, є можливість, аналізуючи землеволодіння краю другої половини ХІХ – початку ХХ ст., виокремити маєтки, в яких власники проживали з покоління в покоління і господарювали самостійно. Складений список потенційних власників бібліотек дозволяє адресно працювати з архівними фондами нотаріусів, окружних судів, господарської документації, виявляти документи особового походження – мемуари, щоденники та листування. І тоді з’являються додаткові можливості для вивчення власне родових зібрань. Висновки. На прикладі Подільської губернії встановлено, що родових бібліотек напередодні Першої світової війни могло бути близько 390-та, хоча дослідникам відомо про 162 зібрання.^UThe aim of the research is to describe one of the ways used to register the fact of a particular family library’s existence on the eve of World War I. The methodology of the research presupposes the use of historical and archival heuristics combined with bibliological methods. Integrated use of these methods allows to bypass the deficit of sources and to establish the fact that the family collection really existed. The scientific novelty. When studying the family libraries of the past, bibliologists dedicate attention to those collections, fragments and catalogues of which have been preserved till nowadays. They realize that such collections were far more numerous in the past, but the researchers are usualy impeded by lack of sources. Due to the cataclysms of both World wars, the Ukrainian revolution (1917–1921), and the Soviet library policy a large share of collections and documents disappeared. As a rule, such library would be formed in middle-sized (ranging from 101 to 500 hectares) and large size (more than 501 hectares) estates, the owners of which had sufficient financial capabilities of creating and stocking the libraries. Since the documents on landownership have been preserved far better than those concerning library collections (taking into account that estates changed owners), there is a chance to single out estates, in which owners lived through generations and administered affairs by themselves, through the analysis of landownership in Podil province of the second half of the 19th century till the beginning of the 20th century. The comprised list of potential library owners allows to work directly with the archival fonds of notaries and district courts, household documentation as well as singling out documents for personal use such as memoirs, diaries, and correspondence. In such a way, new opportunities appear to study family collections in a straightforward fashion. Conclusions. Using Podillia province as the example, the research established that the quantity of family libraries on the eve of the World War I could have amounted to 390, however, researches are only aware of 162 collections.^RЦель работы. Описать один из способов фиксации факта существования конкретной родовой библиотеки накануне Первой мировой войны. Методология исследования предполагает использование, кроме книговедческих методов, также исторической и архивной эвристики. Комплексное использование этих методов позволяет преодолевать дефицит источников и устанавливать факт существования родовой коллекции. Научная новизна. Изучая родовые библиотеки прошлого, книговеды чаще всего уделяют внимание тем собранием, фрагменты или каталоги которых сохранились. Они осознают, что таких коллекций было гораздо больше, но исследованиям препятствует недостаточная источниковая база. Из-за катаклизмов двух мировых войн, Украинской революции (1917–1921), советской библиотечной политики значительная часть собраний и документов о них исчезла. Как правило, такие библиотеки формировались в средних (размером от 101 до 500 десятин) и больших (более 501 десятины) имениях, хозяева которых имели достаточные финансовые возможности для создания и пополнения библиотек. Поскольку документы о землевладении сохранились гораздо лучше, чем о библиотечных собраниях, с учетом того, что имения переходили из рук в руки, есть возможность, анализируя землевладения Подольской губернии второй половины XIX – начала ХХ вв., выделить имения, в которых владельцы проживали из поколения в поколение и самостоятельно вели хозяйство. Составленный список потенциальных владельцев библиотек позволяет адресно работать с архивными фондами нотариусов, окружных судов, хозяйственной документации, выявлять документы личного происхождения – мемуары, дневники и переписку. И тогда появляются дополнительные возможности для изучения непосредственно родовых собраний. Выводы. На примере Подольской губернии установлено, что родовых библиотек накануне Первой мировой войны могло быть около 390, хотя исследователям известно о 162-х собраниях.
Файл: rks_2019_23_11.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Кароева Татьяна Робертовна
