Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2019/23
Кл.слова (ненормированные):
Подільська губернія, родова бібліотека, книга, маєток, землевласник, джерельна база.. Podillia province, family library, book, estate, landowner, source basis.. Подольская губерния, родовая библиотека, книга, имение, землевладелец, источниковая база.
Аннотация: Мета роботи. Описати один із способів фіксації факту існування конкретної родової бібліотеки напередодні Першої світової війни. Методологія дослідження передбачає використання, крім книгознавчих методів, ще й історичної та архівної евристики. Комплексне використання цих методів дозволяє, за браком джерел, встановити факт існування родових зібрань. Наукова новизна. Вивчаючи родові бібліотеки минулого, книгознавці найчастіше приділяють увагу тим зібранням, фрагменти або каталоги яких збереглися. Вони усвідомлюють, що таких колекцій було набагато більше, але дослідженням перешкоджає брак джерел. Через катаклізми двох світових воєн, Українську революцію (1917–1921) та радянську бібліотечну політику значна частина зібрань і документів про них зникла. Як правило, такі книгозбірні формувалися в середніх (розміром від 101 до 500 десятин) і великих (понад 501 десятину) маєтках. Їхні господарі мали для цього достатні фінансові можливості. Оскільки документи про землеволодіння збереглися набагато краще, ніж про бібліотечні зібрання, з урахуванням того, що маєтності переходили з рук у руки, є можливість, аналізуючи землеволодіння краю другої половини ХІХ – початку ХХ ст., виокремити маєтки, в яких власники проживали з покоління в покоління і господарювали самостійно. Складений список потенційних власників бібліотек дозволяє адресно працювати з архівними фондами нотаріусів, окружних судів, господарської документації, виявляти документи особового походження – мемуари, щоденники та листування. І тоді з’являються додаткові можливості для вивчення власне родових зібрань. Висновки. На прикладі Подільської губернії встановлено, що родових бібліотек напередодні Першої світової війни могло бути близько 390-та, хоча дослідникам відомо про 162 зібрання.^UThe aim of the research is to describe one of the ways used to register the fact of a particular family library’s existence on the eve of World War I. The methodology of the research presupposes the use of historical and archival heuristics combined with bibliological methods. Integrated use of these methods allows to bypass the deficit of sources and to establish the fact that the family collection really existed. The scientific novelty. When studying the family libraries of the past, bibliologists dedicate attention to those collections, fragments and catalogues of which have been preserved till nowadays. They realize that such collections were far more numerous in the past, but the researchers are usualy impeded by lack of sources. Due to the cataclysms of both World wars, the Ukrainian revolution (1917–1921), and the Soviet library policy a large share of collections and documents disappeared. As a rule, such library would be formed in middle-sized (ranging from 101 to 500 hectares) and large size (more than 501 hectares) estates, the owners of which had sufficient financial capabilities of creating and stocking the libraries. Since the documents on landownership have been preserved far better than those concerning library collections (taking into account that estates changed owners), there is a chance to single out estates, in which owners lived through generations and administered affairs by themselves, through the analysis of landownership in Podil province of the second half of the 19th century till the beginning of the 20th century. The comprised list of potential library owners allows to work directly with the archival fonds of notaries and district courts, household documentation as well as singling out documents for personal use such as memoirs, diaries, and correspondence. In such a way, new opportunities appear to study family collections in a straightforward fashion. Conclusions. Using Podillia province as the example, the research established that the quantity of family libraries on the eve of the World War I could have amounted to 390, however, researches are only aware of 162 collections.^RЦель работы. Описать один из способов фиксации факта существования конкретной родовой библиотеки накануне Первой мировой войны. Методология исследования предполагает использование, кроме книговедческих методов, также исторической и архивной эвристики. Комплексное использование этих методов позволяет преодолевать дефицит источников и устанавливать факт существования родовой коллекции. Научная новизна. Изучая родовые библиотеки прошлого, книговеды чаще всего уделяют внимание тем собранием, фрагменты или каталоги которых сохранились. Они осознают, что таких коллекций было гораздо больше, но исследованиям препятствует недостаточная источниковая база. Из-за катаклизмов двух мировых войн, Украинской революции (1917–1921), советской библиотечной политики значительная часть собраний и документов о них исчезла. Как правило, такие библиотеки формировались в средних (размером от 101 до 500 десятин) и больших (более 501 десятины) имениях, хозяева которых имели достаточные финансовые возможности для создания и пополнения библиотек. Поскольку документы о землевладении сохранились гораздо лучше, чем о библиотечных собраниях, с учетом того, что имения переходили из рук в руки, есть возможность, анализируя землевладения Подольской губернии второй половины XIX – начала ХХ вв., выделить имения, в которых владельцы проживали из поколения в поколение и самостоятельно вели хозяйство. Составленный список потенциальных владельцев библиотек позволяет адресно работать с архивными фондами нотариусов, окружных судов, хозяйственной документации, выявлять документы личного происхождения – мемуары, дневники и переписку. И тогда появляются дополнительные возможности для изучения непосредственно родовых собраний. Выводы. На примере Подольской губернии установлено, что родовых библиотек накануне Первой мировой войны могло быть около 390, хотя исследователям известно о 162-х собраниях.
Файл: rks_2019_23_11.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Кароева Татьяна Робертовна
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2021/27
Кл.слова (ненормированные):
публічна бібліотека, фонди, комплектування, цензура, русифікація, Правобережна Україна.. public library, library stocks, acquisition, censorship, russification, Right-Bank Ukraine.
Аннотация: З’ясувати практику комплектування публічних бібліотек Правобережної України, поки до встановлення цензурних обмежень комплектатори вільно інтерпретували державну бібліотечну політику. Методологія. Специфічним методологічним прийомом стало використання каталогів цих публічних бібліотек в якості основи джерельної бази дослідження. Наукова новизна. Визначено політичні (завдання русифікації місцевого населення як першооснова існування публічних бібліотек; врахування змін у внутрішній політиці Російської імперії, зокрема зміна ставлення до окремих етнічних спільнот, громадських рухів), економічні (необхідність залучення якнайширшого кола читачів для покращення фінансового бюджету закладу; конкуренція з комерційними приватними бібліотеками) та культурні (бібліотека як засіб залучення до культури, поширення освіти) фактори впливу на тактику комплектування. Окреслено, як ці фактори впливали на технічну та змістову реалізацію цієї тактики. З’ясовано практику комплектування фондів художньої літератури до запровадження цензури публічних бібліотек. Розвінчано кілька міфів, зокрема про ігнорування запитів читачів, повну відсутність україномовних видань у фондах. Основна увага зосереджена на комплектаторах та репрезентації літературного процесу в бібліотечних фондах з урахуванням етнічного та суспільно-політичного запитів. Висновки. Ще до запровадження цензури фондів правобережні публічні бібліотеки свою основну функцію – втягнення читачів у росій- – втягнення читачів у росій втягнення читачів у російський інформаційний та культурний простір – виконали. Допоки держава не випрацювала чіткі вимоги до публічних бібліотек, комплектатори діяли як типові представники інтелігенції, що мають сприяти прогресу та співчувати поширенню знань. Тим не менш, попри просвітницьку риторику про освітню та виховну функції бібліотек, економічний фактор змушував комплектаторів іти на поводі у смаків читачів ікупувати розважальне чтиво.^UThe purpose of the research was to clear out the practice of books acquisition for public libraries of Right-Bank Ukraine used by acquisition officers within the period when the state library policy was freely interpreted by them prior to introduction of censorship restrictions. Methodology. Catalogues of those public libraries were the basis of the research source base. Scientific novelty. Political, economical and cultural factors affected the tactics of books acquisition for public libraries have been clarified. The political factors include the task of russification of the local population that was the basis of public libraries existence; as well as taking into account changes in the domestic policy of the Russian Empire including changes in attitude towards certain ethnic communities and social movements. The economical factors include competition with commercial private libraries and the need of attracting the widest possible readership to improve the financial budget of libraries. The cultural factors include the functions performed by libraries as the means of imparting culture and dissemination of education. The influence exerted by the mentioned factors on technical and content aspects of tactics of books acquisition has been outlined. The practice of acquisition of fiction books for library stocks prior to introduction of censorship of public libraries has been clarified. Several myths have been debunked including those about disregard of readers’ requests and lack of Ukrainian-language publications in the library stocks. The attention is mainly paid to acquisition officers and the representation of the literary process in library stocks taking into account ethnic and socio-political needs. Conclusions. Public libraries of Right-Bank Ukraine have fulfilled their main function of involvement of readers in Russian cultural and informational space even prior to introduction of library stocks censorship. Until the time when the state had developed clear requirements related to public libraries, acquisition officers acted as typical representatives of the intelligentsia, who should promote progress and sympathize with the dissemination of knowledge. Nevertheless, despite the enlightening rhetoric about the educational function of libraries, the economic factor forced acquisition officers to follow the tastes of readers acquiring entertaining reading matter.
Файл: rks_2021_27_17.pdf - 0
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2023/30
Кл.слова (ненормированные):
україномовна книга, книгорозповсюдження, книжкова торгівля, книгарня, книгоношество, книжковий склад.. Ukrainian-language books, book distribution, book trade, bookstore, book peddling, book stockhouse.
Аннотация: Мета роботи. Встановити основні канали розповсюдження легальної україномовної книги після відміни її попередньої цензури в 1906 р. у Російській імперії. Методологія. Через брак архівного матеріалу статтю підготовлено на основі тогочасної книготоргової бібліографії, публіцистики та спогадів. Наукова новизна. Встановлено, що для легальної україномовної книги досліджуваного періоду дозвіл на вільне розповсюдження мав скоріше декларативний характер. Система її поширення лише формувалась і мала синкретичний характер. Визначено основні способи розповсюдження української книги. Висновки. Номінально легальна україномовна книга могла вільно розходитися, але щодо неї застосовували відомчі обмеження, спрямовані на регулювання масового доступу. Поведінкові практики представників влади та споживачів, сформовані упродовж попередніх десятиліть переслідування української мови, також перешкоджали становленню системи книгорозповсюдження. Поширення ще мало синкретичний та несистемний характер, залежало від ентузіазму окремих осіб. Основними його способами були магазинні та позамагазинні форми. У першому з них були задіяні були книгарні, а також бібліотеки та кабінети для читання, що діяли при цих крамницях. Позамагазинна торгівля здійснювалася через: 1) дрібнороздрібну торговельну мережу (торговельні рундуки, ятки, лавки, а також книжкові полиці в кооперативних крамницях); 2) книгоношество; 3) поштово-посилкову торгівлю, зокрема передплату; 4) безкоштовну роздачу. До кінцевого споживача книга потрапляла завдяки поза-магазинним формам розповсюдження, оскільки абсолютна більшість потенційних читачів україномовної книги проживала в сільській місцевості, де не було книгарень. Панування по замагазинних способів доступу до книги свідчить скоріше про недорозвиненість українського суспільства, але водночас ілюструє прагнення до формування єдиного інформаційного простору в будь-який спосіб. Життєздатність цього простору підтверджує комерційна прибутковість українських книготоргових проєктів.^UThe goal of the research is to establish the main ways of distribution of legal Ukrainian-language books after abolition of its prepublication censorship in the Russian Empire in 1906. Methodology. Due to the lack of archival materials the article is based on the data found in the then book-selling bibliography, publicism as well as in memoirs. Scientific novelty. It has been established that permit for free distribution of legal Ukrainian-language books was of rather declarative nature within the studied period. Distribution system just being formed was of syncretic nature. The main ways of Ukrainian-language books of distribution have been revealed. Conclusions. Nominally, legal Ukrainian-language books could be distributed freely, but departmental limitations were being imposed to control mass access to those editions. Formation of book distribution system was also hampered by behavioral practices of public officers and consumers that had been formed in previous decades when Ukrainian language was being oppressed. Being still of syncretic and nonsystemic nature, the book distribution system depended on enthusiasm of individuals involved in it. The main ways of books distribution were in-store selling and out-of-store trade. In-store selling was being performed in bookstores and libraries as well as in special rooms for reading that functioned under bookstores. Out-of-store trade forms included: 1) retail trading network (trading coffers, stalls and small shops as well as bookshelves in cooperative stores); 2) book peddling; 3) mail order commerce, particularly performed by subscription; 4) free handouts. Ultimate consumers acquired books by virtue of out-of-store forms of distribution as absolute majority of potential readers of Ukrainian-language books resided in rural area where no bookstores were located. Prevalence of out-of-store ways of access to books rather implies immaturity of Ukrainian society, but at the same time it depicts desire to form integrated information space by any means. Viability of that information space has been confirmed by profitability of Ukrainian book trade projects.
Файл: rks_2023_30_17.pdf - 0
Дод. точки доступу:
0001403642, 0001403642
