| ... |
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/1994/2
Файл: rks_1994_2_25.pdf - 0
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2000/5
Файл: rks_2000_5_10.pdf - 0
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2002/7
Файл: rks_2002_7_9.pdf - 0
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2003/8
Файл: rks_2003_8_5.pdf - 0
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2005/10
Файл: rks_2005_10_9.pdf - 0
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2005/10
Файл: rks_2005_10_25.pdf - 0
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2007/12
Файл: rks_2007_12_20.pdf - 0
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2012/16
Кл.слова (ненормированные):
українська поезія ХVІІ–ХVІІІ ст., історія друкарства, друкарі, папірники та палітурники у ХVІІ–ХVІІІ ст., лексика української мови ХVІІ–ХVІІІ ст.. Ukrainian poetry of 17. – 18. ct.; the history of book printing; typographers, manufacturers of paper and bookbinders at 17. – 18. ct.; the lexics of Ukrainian language of 17. – 18. ct.
Аннотация: Висвітлено зображення друкарів та їхньої праці в українській поезії ХVІІ–ХVІІІ ст. українською та церковнослов’янською мовами. На матеріалі творів українських авторів простежено фіксацію спеціальної термінології, історичних свідчень стосовно роботи друкарів та представників суміжних професій – папірників та палітурників, відображення ставлення до друкарів та їхньої праці в тогочасному українському суспільстві.^uThe article is devoted to the description of typographers and their work in Ukrainian poetry of 17. – 18. ct. in Ukrainian and Church-Slavonic languages. Fixation of professional terminology, historical evidences about working of typographers and representatives of related professions – manufacturers of paper and bookbinders, showing of attitude to typographers and their work in Ukrainian society of that time there are retraced on the material of Ukrainian authors’ works.
Файл: rks_2012_16_12.pdf - 0
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2015/19
Кл.слова (ненормированные):
тезаурус, українська реміснича термінологія, середньовічні оправи рукописних книг та стародруків, палітурні терміни, електронний візуальний словник, кодикологія, бібліопегістика. Ukrainian craft terminology, medieval bindings of handwritten and old printed books, binding terms, bookbinding, codicology, bibliopegy. украинская ремесленная терминология, средневековые переплёты рукописных и старопечатных книг, переплетные термины, переплётное дело, кодикология, библиопегистика
Аннотация: Розглянуто термінологічні проблеми, що виникають при описуванні середньовічних оправ рукописних книг для наукових каталогів та електронних баз даних. Обґрунтовано необхідність формування національного тезаурусу з ремісничої та професійної термінології в українській кодикології та бібліопегістиці. Визначено основні етапи укладання тезаурусу, зокрема збирання та складання переліку і картотеки фахових термінів; перекладу, редагування та уніфікації запозичених термінів; створення електронного візуального фахового словника^UThe article covers terminological problems which arise when medieval manuscripts’ bindings are described for scientific catalogs and electronic databases. The author attempts to analyze the causes of these problems and ways to overcome them. Reviewed are handwritten and printed sources, which contain the terms dealing with manuscripts production, and substantiated is the relevance of formation of the national craft and professional terminology thesaurus in Ukrainian codicology and bibliopegy. We have also defined the basic steps of the dictionary creation, which are the following: collecting special terms and creating a glossary and card index; translation, editing and unification of borrowed terms; creation of a digital visual dictionary^RВ статье рассматриваются терминологические проблемы, возникающие при описании средневековых переплётов рукописных книг для научных каталогов и электронных баз данных. Предпринята попытка проанализировать причины возникновения этих проблем и пути их преодоления. Рассмотрены рукописные и печатные источники, содержащие термины, посвящённые производству рукописных книг, и обоснована необходимость формирования национального тезауруса ремесленной и профессиональной терминологии в украинской кодикологии и библиопегистике. Определены основные этапы создания подобного словаря: собирание и создание словаря и картотеки специальных терминов; перевод, редактирование и унификация заимствованных терминов; создание электронного визуального словаря
Файл: rks_2015_19_31.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Гальченко Е. М.
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2015/19
Файл: rks_2015_19_36.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Філіпович, М. А.
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2016/20
Кл.слова (ненормированные):
відродження, культура, мова, слов’яни, слов’янофіли, етнос; М. Драгоманов, В. Завітневич, М. Костомаров, М. Лілеєв, Є. Спекторський, А. Степович, Ф. Тимковський. Renaissance, culture, language, the Slavs, Slavophilists, ethnos; M. Drahomanov, V. Zavytnevych, M. Kostomarov, M Lileiev, Ye. Spektorskyi, A. Stepovych, V. Tymkovskyi. возрождение, культура, язык, славяне, славянофилы, этнос; М. Драгоманов, В. Завитневич, Н. Костомаров, М. Лилеев, Е. Спекторский, А. Степович, В. Тимковский
Аннотация: Розглянуто рукописні статті, нотатки, рецензії вчених і викладачів ХІХ – початку ХХ ст., в яких порушувалися питання історичного минулого слов’янського суперетносу, висвітлювалися стосунки з Російською імперією слов’янських народів, які не мали власної державності: українського, білоруського, польського, сербського, хорватського, чеського. Проаналізовано зміст цих документів і деяких публікацій зі слов’янської проблематики. Констатується, що з причини обмеженості інформаційної бази, наявності об’єктивних і суб’єктивних факторів окремі судження в названих документах з плином часу застаріли, пізнішими дослідниками доповнені або спростовані^UIn the paper investigated are handwritten articles, notes and reviews of the scientists and lecturers of the 19th – early 20th centuries concerning the issues of the historical past of the Slavic superethnos, covering the relations of the Slavic nations having no state status with the Russian Empire. These are Ukrainian, Belorussian, Polish, Serbian, Croatian and Check nations. Analyzed are the nature and contents of the manuscripts and some publications dealing with the Slavic issues. These include the scientists’ own research, excerpts from the compositions of different authors, lecture notes, reports. They contain the most important aspects concerning the ethnoses’ origin, interethnic relations, cover the issues of religion, language, the essence of Slavophilism, Pan-Slavism, Panrusism, Polonophilism, Ukrainophilism. The author states that some judgements in the indicated documents have been outdated with the course of time, and the others have been complemented by the latest researchers or confuted. It is caused by the deficiency of information and scientific research methodology, as well as by the existence of several objective and subjective factors. Anyway, the documents still have been a meaningful source for the study of the evolution of the socio-political and historical thought in the matter of Slavistics^RРассматриваются рукописные статьи, заметки, рецензии ученых и преподавателей ХІХ – начала ХХ вв., в которых затрагивались проблемы исторического прошлого славянского суперэтноса, освещались взаимоотношения с Российской империей славянских народов, не имевших своей государственности: украинского, белорусского, польского, сербского, хорватского, чешского. Анализируется 293 характер и содержание рукописных документов и некоторых публикаций по славянской проблематике: собственные исследования, выписки из сочинений разных авторов, конспекты лекций, заметки, доклады. В них зафиксированы наиболее важные аспекты, связанные с происхождением этносов, развитием межэтнических отношений, отражены вопросы религии, языка, сущности славянофильства, панславизма, панрусизма, полонофильства, украинофильства. Констатируется, что по причине ограниченности информационной базы и методологического обеспечения научных исследований, наличия объективных и субъективных факторов отдельные суждения в названных документах с течением времени устарели, иные дополнены позднейшими исследователями или опровергнуты. Вместе с тем, они остаются важным источником для изучения эволюции общественно-политической и исторической мысли в области славистики
Файл: rks_2016_20_19.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Шип Н. А.
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2016/20
Файл: rks_2016_20_34.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Філіпович, М. А.; Бондар, Н. П.
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2016/20
Файл: rks_2016_20_35.pdf - 0
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2017/21
Кл.слова (ненормированные):
слов’янофільство, українофільство, слов’янство, асиміляція, великоруси, малоруси, наріччя, мовна політика, українська мова, Костомаров.. Slavophilism, Ukrainophilism, Slavicity, assimilation, Great Russians, Little Russians, dialect, lingual policy, Ukrainian language, Kostomarov.. славянофильство, украинофильство, славянство, ассимиляция, великороссы, малороссы, наречие, языковая политика, украинский язык, Костомаров.
Аннотация: Запропонований історіографічний огляд українського модусу слов’янофільства як історіософського феномену. Розглядається українофільство, що ідентифікується з українським національно-патріотичним рухом ХІХ ст.; з’ясовуються його витоки, подібність і відмінність від російського слов’янофільства, визначається роль Миколи Костомарова у процесі національної та цивілізаційної ідентичності українців, його прагнення утвердити офіційний статус малоруського наріччя (української мови).^UThe article provides a historiographic review of a Ukrainian modus of Slavophilism as a historiosophic phenomenon, and Slavophilism is covered as a social and literature movement of Ukrainian intellectual elite, which originated approximately in the mid-19th century. Moderate activity of Slavophilists initially did not bother officials. But establishment of the “Basis” Ukrainian almanac (1861–1862) in Petersburg and scientific theoretical and publicistic activity of M. Kostomarov induced a negative reaction of the government and supporters of the “single Russian nation”. In the polemics concerning his article “Two Russian nations”, where the issue of commonness and dissimilarities between the Great Russians and South Russians was raised, and the right of the latter for education in native language was justified, the scientist was blamed in the Ukrainophilism and separatism. M. Kostomarov defined the hierarchy of national identity of Ukrainians as Slavonic, Great Russian, South Russian and Little Russian. Through the power of his scientific publicistic talent he influenced the society by inducing a desire to join the process of the nation creation in the intellectual elite.^RВ статье представлен историографический обзор украинского модуса славянофильства как историософского феномена, а славянофильство рассматривается как общественно-литературное движение украинской интеллигенции, зародившееся приблизительно в середине ХІХ в. Умеренная деятельность славянофилов поначалу не раздражала чиновничий аппарат. Но открытие в Петербурге украинского альманаха «Основа» (1861–1862 гг.) и научно-теоретическая и публицистическая деятельность Н. Костомарова вызвали негативную реакцию правительства и сторонников «единой российской нации». В полемике по поводу статьи Н. Костомарова «Две русские народности», где поднимался вопрос общности и различий великороссов и южнороссов, и обосновывалось право последних учиться на родном языке, ученого обвинили в украинофильстве и сепаратизме. Иерархию национальной идентичности украинцев Н. Костомаров определял как Славянскую, Великорусскую, Южнорусскую, Малорусскую. Силой своего научно-публицистического таланта он влиял на общество, возбуждая у интеллектуальной элиты желание присоединиться к процессу создания нации.
Файл: rks_2017_21_19.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Шип Н. А.
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2017/21
Кл.слова (ненормированные):
документ, АН УРСР, Чехословацька академія наук, Словацька академія наук, співпраця, книгообмін.. document, Academy of Sciences of the UkrSSR, Czechoslovak Academy of Sciences, Slovak Academy of Sciences, cooperation, book exchange.. документ, АН УССР, Чехословацкая академия наук, Словацкая академия наук, сотрудничество, книгообмен.
Аннотация: На основі архівних джерел висвітлено міжакадемічне співробітництво українських, чеських та словацьких учених у гуманітарній галузі в 1955–1960 гг., визначено його напрями в дослідженні історії, археології, мовознавства, літератури та економіки, бібліотечної справи тощо. Поглиблення співпраці простежується в рамках спільних наукових розробок, зокрема археологічних розкопок, діалектологічних та етнографічних експедицій, спільних публікацій, участі в наукових заходах, книгообміну тощо.^UThe article is devoted to cooperation of Ukrainian, Czech and Slovak scientists in the field of humanities and chronologically covers the period of 1955–1960. On the basis of archival sources the directions of cooperation in the research of history, archeology, linguistics, literature and economics were determined. Czechoslovakia was also one of the leading partners of the Academy of Sciences of the UkrSSR in the field of book exchange. The forms of cooperation between Ukrainian, Czech and Slovak scientists in the course of joint elaboration of scientific problems, which had a mutual scientific interest for the scientists, research trips, participation in academic events, scientific works’ reviewing, etc., are analyzed. The archival documents include annual reports on international scientific relations, information and certificates of Ukrainian institutions on acceptance of Czech and Slovak scientists, and other integrated resource.^RСтатья представляет собой исторический экскурс по вопросу сотрудничества украинских, чешских и словацких ученых в области гуманитаристики и хронологически охватывает 1955–1960 гг. На основе архивных источников определены направления сотрудничества в исследованиях по истории, археологии, языкознанию, литературоведению, экономике. Чехословакия также была одним из главных партнеров Академии наук УССР по книгообмену. Проанализированы формы сотрудничества между украинскими, чешскими и словацкими учеными в рамках совместной разработки научных проблем, которые представляли обоюдный научный интерес, научных командировок, участия в научных мероприятиях, рецензирования научных работ и т. д. Архивные документы представлены годовыми отчетами о международной научной деятельности АН УССР, отчетами институтов о международных научных связях, информацией и справками украинских учреждений о приеме чешских и словацких ученых и другим интегрированным ресурсом.
Файл: rks_2017_21_34.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Индыченко А. В.
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2018/22
Кл.слова (ненормированные):
Т. Д. Флоринський, книгозбірня, видавництво, слов’янознавство. V. I. Vernadsky National Library of Ukraine. Т. Д. Флоринский, книжное собрание, издательство, славяноведение.
Аннотация: На основі архівних та друкованих джерел здійснене дослідження збірки слов’янознавчих видань з особистої бібліотеки відомого вченого-славіста, професора та декана історико-філологічного факультету Університету св. Володимира Тимофія Дмитровича Флоринського (1854–1919). Висвітлено історію надходження бібліотеки Т. Д. Флоринського до ВБУ. Проаналізовано кількісний та тематичний склад збірки видань зі слов’янознавства, які за провенієнціями можуть бути віднесені до бібліотеки науковця.^UBased on archival and printed sources the history and current state of documents from the personal collection of Tymofii Dmytrovych Florynskyi, Slavic philology, history and Вуzаntоlоgу scientist, professor and dean of the History and Philology Faculty of St. Volodymyr University, (1854–1919) have been investigated. The quantitative and thematic composition of the scientist’s personal library is analyzed; the stages of its creation and sources of replenishment are traced. The section of periodicals, particularly magazines, has been studied in detail; the value of some of them lies primarily in the fact that they have T. D. Florynskyi’s notes on bindings of the publications or title sheets. In particular, these include such editions as “Český Časopis of Historický”, “Vestnik Kral.Ceske of spolecnosti nauk”, “Наставник. Лист професорскога Друштва”, “Rječnik of hrvatskoga ili srpskoga jezika”, “Nastavni Vjesnik casopis za srednje škole”, “Из Гласа српске of Кральевске академиjе”, and some others. In the process of studying the scientist’s book collection the thematic orientation of the library is clarifi ed. It was revealed that the library of the scientist mainly corresponded to his scientifi c interests. The library can be conditionally divided into the following thematic parts: the history of the southern and western Slavs (Bulgarians, Serbs, Poles and others); the history of Slavic literatures; Slavic linguistics; Slavic folklore and ethnography; Slavic paleography.Also, thanks to the study of archival materials, records of T. D. Florynskyi, which contain valuable information about when and from which private persons books in foreign languages were handed to him, were revealed. The study based on the personal correspondence of Vira Ivanivna Florynska, the scientist’s widow, shows the process of books transferring by T. D. Florynskyi to the National Library of Ukraine.^RНа основе архивных и печатных источников проведено исследование истории и современного состояния документов из личного собрания известного ученого в сфере славянской филологии, истории, византологии, профессора и декана историко-филологического факультета Университета св. Владимира Тимофея Дмитриевича Флоринского (1854–1919). Проанализирован количественный и тематический состав личной библиотеки ученого, прослежены этапы ее создания, а также источники комплектования. Подробно изучены периодические издания, в частности журналы; ценность некоторых из них заключается, в первую очередь, в том, что они имеют записи Т. Д. Флоринского на переплетах изданий или титульных листах. В частности, это такие издания, как: «Český Časopis of Historický», «Vestnik Kral. Ceske spolecnosti nauk», «Наставник. Лист професорскога Друштва», «Rječnik hrvatskoga ili srpskoga jezika», «Nastavni Vjesnik casopis za srednje škole», «Из Гласа српске Кральевске академиjе» и некоторые другие. В процессе изучения книжной коллекции ученого выяснена тематическая направленность библиотеки. Установлено, что библиотека Т. Д. Флоринского главным образомотвечала его научным интересам. Библиотеку можно условно разделить на следующие тематическое разделы: история южных и западных славян (болгар, сербов, поляков и других), история славянских литератур, славянское языкознание, славянские фольклор и этнография, славянская палеография. Также благодаря изучению архивных материалов выявлены записи Т. Д. Флоринского, в которых имеется ценная информация о том, когда и от каких частных лиц ему были переданы книги на иностранных языках. В исследовании на основании личной переписки Веры Ивановны Флоринской, вдовы ученого, освещен процесс передачи книг Т. Д. Флоринского во Всенародную библиотеку Украины.
Файл: rks_2018_22_17.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Гуржий Иванна Александровна
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2018/22
Кл.слова (ненормированные):
слов’янофільство, польське питання, Росія, Шарапов, Борзенко.. Slavophilism, Polish question, Russia, Sharapov, Borzenko.. славянофильство, польский вопрос, Россия, Шарапов, Борзенко
Аннотация: Актуальність вивчення ідеології пізнього слов’янофільства продиктована необхідністю історіософського осмислення міжнаціональних стосунків у слов’янському світі на початку ХХ ст., адже теперішнє протистояння двох слов’янських держав – Росії та України на території Донбасу підтверджує концепцію спіралеподібного розвитку історії, що має тенденцію повторюватись у зміненому вигляді. Проблемі слов’янофільства присвячено чимало досліджень, однак у сучасній історіографії бракує комплексного аналізу ставлення слов’янофілів до «польського питання». Початок ХХ ст., відповідно до нової соціально-економічної і політичної ситуації порівняно з попереднім періодом, позначений організаційним оформленням неославізму – течії суспільної думки буржуазно-демократичного спрямування. Одночасно відбувалася часткова модернізація слов’янофільської ідеології з урахуванням нових реалій, у т. ч. міжнародних. Неославістів і неослов’янофілів споріднювало прагнення розробити засади нового слов’янського світогляду, заснованого на етнокультурній взаємності, але з різними формами її прояву. Одним із яскра-вих представників неослов’янофільства є вчений-економіст, громадський діяч, публіцист С. Шарапов, який, залишаючись переконаним прихильником самодержавства, виступав як полонофіл, пропонуючи щире і чесне замирення з Польщею.^UThe actuality of studying the ideology of late Slavophilism is dictated by the need for a historiosophic understanding of interethnic relations in the Slavic world at the beginning of the 20th century, since the current confrontation between the two Slavic countries – Russia and Ukraine – in the territory of Donbas confi rms the concept of a spiral development of history that tends to repeat in a modified form. Thematically, Slavophilism has been studied quite fully, but in modern historiography there is no comprehensive analysis of the attitude of the Slavophiles to the “Polish question”. The early 20th century, in accordance with the new socio-economic and political situation in the Russian Empire, compared with the previous period, marked the organizational design of Neo-Slavism – the direction of public thought of a bourgeois-democratic orientation. At the same time, a partial modernization of the Slavophile ideology takes place, taking into account new realities, including international ones. Neo-Slavs and Neo-Slavophiles had a common desire to develop the principles of a new Slavic worldview, based on ethno-cultural reciprocity, but different forms of its manifestation. One of the outstanding representatives of neo-Slavophilism is the scientist economist, public figure, publicist S. Sharapov. He prepared materials for the All-Slavic Congress in Russia. His draft resolution of the Polish question contained a considerable amount of rational grain. Remaining a convinced adherent of the autocracy, S. Sharapov acted as a Polonophile, offering a sincere and honest reconciliation with Poland. His epistolary heritage, considered in this article, deserves attention as a concentrated refl ection of the Slavic problem and ways of solving it, taking into account, first of all, the interests of Russia.^RАктуальность изучения идеологии позднего славянофильства продиктована необходимостью историософского осмысления межнациональных отношений в славянском мире в начале ХХ в., поскольку современное противостояние двух славянских государств – России и Украины – на территории Донбасса подтверждает концепцию спиралеобразного развития истории, которая имеет тенденцию повторяться в измененном виде. Тематически славянофильство изучено достаточно полно, однако в современной историографии отсутствует комплексный анализ отношения славянофилов к «польскому вопросу». Начало ХХ в. в соответствии с новой социально-экономической и политической ситуацией в Российской империи, по сравнению с предыдущим периодом, отмечено организационным оформлением неославизма – течения общественной мысли буржуазно-демократической направленности. Одновременно происходит частичная модернизация славянофильской идеологии с учетом новых реалий, в том числе международных. Неославистов и неославянофилов роднило стремление разработать принципы нового славянского мировоззрения, основанного на этнокультурной взаимности, однако с разными формами ее проявления. Одним из ярких представителей неославянофильства является ученый-экономист, общественный деятель, публицист С. Шарапов. Он готовил материалы для проведения Всеславянского съезда в России. В его проекте решения польского вопроса присутствовало рациональное зерно. Оставаясь убежденным приверженцем самодержавия, С. Шарапов выступал как полонофил, предлагая искреннее и честное примирение с Польшей. Его эпистолярное наследие, рассмотренное в данной статье, заслуживает внимания как концентрированное отображение славянской проблемы и путей ее решения с учетом прежде всего интересов России.
Файл: rks_2018_22_23.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Шип Надежда Андреевна
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2019/23
Кл.слова (ненормированные):
«польське питання»; «українське питання»; слов’янофіли; полонофільство; українофільство; Іван Аксаков; Микола Костомаров.. «Polish issue», «Ukrainian issue», Slavophiles, Polonophilism, Ukrainophilism, Ivan Aksakov, Mykolai Kostomarov.. «польский вопрос», «украинский вопрос», славянофилы, полонофильство, украинофильство, Иван Аксаков, Николай Костомаров.
Аннотация: Мета дослідження. На основі вивчення наукового доробку вчених та аналізу слов’янофільської преси показати історичні передумови, характер і перебіг російсько-польського протистояння, апогеєм якого стало польське національно-визвольне повстання 1863 р., та суть російсько-української полеміки з мовного питання. Методологія дослідження. Методологічне підґрунтя запропонованого наративу складають принципи об’єктивності, термінологічної визначеності й історизму. При висвітленні дій центральної влади стосовно периферійних земель Російської імперії враховано взаємозв’язок зовнішньополітичних і внутрішньополітичних факторів. Наукова новизна. Доведено, що в ХІХ ст. в Російській імперії виникла колізія на основі зіткнення національно-патріотичних інтересів поляків і росіян, росіян і українців, яка в офіційних колах тлумачилась як «польське питання» і «українське питання». Показано методологічну різницю в поглядах слов’янофілів щодо інтерпретації походження й суті проблем та пропонованих способів їхнього розв’язання. Підкреслено, що методологічне кредо І. Аксакова в розумінні «польського питання» базувалося на принципах історизму й моралі. Розширено використання першоджерел, зокрема публіцистичних статей, у яких відображені погляди слов’янофілів на суспільно-політичні проблеми. Висновки. В ХІХ ст., в умовах зростання національної свідомості слов’янських народів, загострилася боротьба за збереження своєї самобутності в рамках централізованої держави. На порядок денний поставали питання взаємовідносин центру й окраїн Російської імперії. Слов’янофіли активізували свою діяльність у зв’язку з польським національно-визвольним повстанням 1863 р. Наведені міркування слов’янофілів із приводу польського й українського питань засвідчують складність, неоднозначність і відсутність механізмів їхнього розв’язання у другій половині ХІХ ст. З наукової точки зору проблема потребує подальшого неупередженого, комплексного дослідження на основі максимального залучення першоджерел, які дозволяють аналізувати процеси без сторонніх коментарів. Конче важливо враховувати теперішні події на Південному Сході України, пильно вивчати досвід минулого й виносити з нього повчальні уроки.^UThe aim of the research is to show the historical preconditions, character and development of Russian-Polish conflict (apogee of which was Polish national-liberating rebellion of 1863) and the essence of Russian-Ukrainian polemics regarding the language issue based on studying scientific literature and analysis of Slavophile press. The methodology of the research. Methodological basis is comprised of objectivity principles, terminological definition and historical method. The connection of foreign policy and internal policy factors has been taken into concideration when accoun ting for the actions of the centralized power regarding peripheral lands of the Russian Empire. The scientific novelty. It has been proven that a collision based on the conflict of Polish national-patriotic and Russian interests emerged in the Russian Empire of the 19th century. The issue was interpreted as «Polish issue» or «Ukrainian issue» within the official circles. The methodological difference in Slavophiles’ views regarding interpretation of genesis and essence of the issues as well as offered solutions for them are shown in this research. It is underlined that the methodological credo of I. Aksakov in understanding of «the Polish issue» was based on the principles of historical method and morale. Slavophiles acted within the track of pantoimperial strategy to unify national peripheries with the aim of their integration into Russia. Ukrainephiles, without breaking the unity of the Russian empire, strived for acknowledgment of Ukrainians as a separate nationality with its own language as the primary marker of the national identity. The use of primary sources was extended, among which are publicistic articles, which reflected the view of Slavophiles on societal and political issues. Conclusions. The strugle for preservation of individuality within the framework of the centralized state became more acute within the conditions of national consciousness growth among Slavic nationalities in the 19th century. New items appeared on the agenda such as the issue of the relationship between the center and peripheral parts of the Russian Empire. Slavophiles increased their activity in connection with the Polish national-liberating rebellion in 1863, in which the religious factor played a major role. They did not reach the consensus interpreting the reasons and consequences of those events. The ideas of Slavophiles regarding the Polish and Ukrainian issues confi rm the difficulty, ambiguity, and lack of mechanisms of their solution in the second half of the 19th century. The subject needs further unprejudiced comprehensive research based on maximum involvement of primary sources, which would allow to analyze the processes. It is important to take into account the current events in the South-East regions of Ukraine as well as to study the experiences of the past and carry out valuable lessons.^RЦель исследования. На основе изучения научной литературы, а также анализа славянофильской прессы показать исторические предпосылки, характер и развитие русско-польского противостояния, апогеем которого стало польское национально-освободительное восстание 1863 г., и суть русско-украинской полемики поязыковому вопросу. Методология исследования. Методологическую основу предложенного нарратива составляют принципы объективности, терминологической определенности и историзма. При изложении действий центральной власти относительно периферийных земель Российской империи учтена взаимосвязь внешнеполитических и внутриполитических факторов. Научная новизна. Доказано, что в ХІХ в. в Российской империи возникла коллизия на основе столкновения национально-патриотических интересов поляков и россиян, россиян и украинцев, что в официальных кругах толковалась, как «польский вопрос» и «украинский вопрос». Показана методологическая разница во взглядах славянофилов относительно интерпретации происхождения и сути проблем и предлагаемых способов их решения. Подчеркнуто, что методологическое кредо И. Аксакова в понимании «польского вопроса» базировалось на принципах историзма и морали. Славянофилы действовали в фарватере общеимперской стратегии унификации национальных окраин с целью их интеграции в составе России. Украинофилы, не нарушая единства Российской империи, добивались признания украинцев отдельным народом со своим языком как основным маркером национальной идентичности. Расширено использование первоисточников, в частности публицистических статей, в которых отображены взгляды славянофилов на общественно-политические проблемы. Выводы. В ХІХ в., в условиях роста национального сознания славянских народов, обострилась борьба за сохранение своей самобытности в рамках централизованного государства. На повестке дня стояли вопросы взаимоотношений центра и окраин Российской империи. Славянофилы активизировали свою деятельность в связи с польским национально-освободительным восстанием 1863 г., в котором немалую роль сыграл религиозный фактор. Они не всегда приходили к общему знаменателю в толковании причин и следствий тех событий. Приведенные рассуждения славянофилов по поводу польского и украинского вопросов подтверждают сложность, неоднозначность и отсутствие механизмов их решения во второй половине ХІХ в. С научной точки зрения, проблема нуждается в дальнейшем непредвзятом комплексном исследовании на основе максимального привлечения первоисточников, которые позволяют анализировать процессы без посторонних комментариев. Очень важно учитывать нынешние события на Юго-Востоке Украины, пристально изучать опыт прошлого и выносить из него поучительные уроки.
Файл: rks_2019_23_14.pdf - 0
Дод. точки доступу:
Шип Надежда Андреевна
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2021/27
Кл.слова (ненормированные):
Сибірський Ліствичник, Філофей Лещинський, Ліствиця ІоаннаСинайського, рукописні зібрання, давньоруська література.. «Siberian Ladder», Filofey Leshchinsky, «Ladder» of John Climacus, manuscript collections, OldRussian literature.
Аннотация: Мета роботи. Метою роботи є привернення уваги фахівців до рукописівпам’ятника слов’янської літератури XVII ст., відомого в науці як «Сибірський Ліствичник», автором якого, за традицією, прийнято вважати сибірського митрополита Філофея Лещинського. Методологія. Основним методом дослідження є лінгвотекстологічний метод аналізу рукописів. Крім того, в роботі застосовуються описовий тастатистичний методи аналізу матеріалу. Наукова новизна. У статті вперше висловлюється гіпотеза про те, що автором книги «Сибірський Ліствичник» може бути ченець, який жив наприкінці XVII ст. в одному з київських монастирів, оскільки найдавніші рукописи пам’ятника побутували в Києві. Наводиться систематизована уточнена інформація про корпус рукописів з текстом «Сибірського Ліствичника». До статті додається хронологічний список кодексів з текстом пам’ятника. Всього називається 32 рукописи з текстом «Сибірського Ліствичника». У цей список входять 4 книги,доля яких невідома, з метою можливого виявлення цих рукописів у майбутньому. З28 книг, що дійшли до теперішнього часу, половина (14 книг) зберігається в зібраннях Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: взібраннях Києво-Печерської лаври (10), Софійського собору (2), Київської духовної академії (1) та Микільського монастиря (1). Крім того, рукописи з текстом «Сибірського Ліствичника» є в зібраннях Росії (5), Румунії (4), Греції (3), Литви (1), Білору-сі (1). Висновки. Необхідно провести ретельний комплексний історико-філологічний аналіз найдавніших київських рукописів з текстом «Сибірського Ліствичника».В результаті цього аналізу може підтвердитися висловлена в статті гіпотеза про створення книги в київському монастирі одним із ченців цього монастиря (можливо, виявиться й ім’я цього ченця). У цьому випадку може бути розвінчана усталена в науцідумка стосовно того, що автором твору був митрополит Філофей Лещинський. З іншого боку, необхідно ретельно досліджувати біографію Філофея Лещинського (київський період його життя). В результаті цього аналізу може підтвердитися гіпотезапро приналежність «Сибірського Ліствичника» митрополитові Філофею.^UThe aim of the research. The aim of the research is to draw specialists’ attention to the manuscripts of themonument of Slavic literature of the 17th century, known in science as the «Siberian Ladder», the author of whichis traditionally considered to be the Siberian Metropolitan Filofey Leshchinsky. The methodology of the study.The main research method is the linguistic-textological method of analyzing manuscripts. In addition, descriptiveand statistical methods of material analysis are used in the research. The scientific novelty. The article is the firstto express the hypothesis that the author of the «Siberian Ladder» book may be a monk who lived at the end ofthe 17th century in one of the Kyiv monasteries, since the oldest manuscripts of the monument were in use in Kyiv.A systematized updated information on the corpus of manuscripts with the text of «Siberian Ladder» is given. Achronological list of codes with the text of the monument is attached to the article. A total of 32 manuscripts withthe text are named. This list includes 4 books, the fate of which is unknown, with the aim of the possible discoveryof these manuscripts in the future. 14 of the 28 books that have survived nowadays are kept in the collections of theInstitute of Manuscripts of the Library of the Academy of Sciences of Ukraine: in the collection of the Kyiv-PecherskLavra (10), in the collection of Saint Sophia Cathedral (2), in the collection of Kyiv Spiritual Academy (1) and in thecollection of Mykolaivskyi monastery (1). In addition, manuscripts with the text of the «Siberian Ladder» are in thecollections of Russia (5), Romania (4), Greece (3), Lithuania (1) and Belarus (1). Conclusions. It is necessary to carryout a thorough comprehensive historical and philological analysis of the oldest Kyiv manuscripts with the text ofthe «Siberian Ladder». As a result of this analysis, the hypothesis stated in the article about the creation of a bookin a Kyiv monastery by one of the monks of this monastery may be confirmed (perhaps the name of this monk willalso be found). In this case, the opinion established in science that the author of the work was Metropolitan FilofeyLeshchinsky can be debunked. On the other hand, it is necessary to study the biography of Filofey Leshchinsky (theKyiv period of his life) carefully. As a result of this analysis, the hypothesis that the «Siberian Ladder» belongs toMetropolitan Filofey may be confirmed.
Файл: rks_2021_27_7.pdf - 0
Видання в опрацюванні - ще не надійшло за місцем зберігання, неповний бібліографічний опис.
Шифр журнала: Ж68592/2022/29
Кл.слова (ненормированные):
Академія наук Української Радянської Соціалістичної Республіки, Академія наук Чехословацької Соціалістичної Республіки, Словацька академія наук, наукові зв’язки, співробітництво, архівний документ.. Academy of Sciences of Ukrainian Soviet Socialist Republic, Academy of Sciences of the Czechoslovak Socialist Republic, Slovak Academy of Sciences, scientific relations, cooperation, archival document.
Аннотация: Мета дослідження. На підставі аналізу широкого кола архівних джерел та публікацій розкрити основні риси міжнародного наукового співробітництва Національної академії наук України з науково-дослідними установами Чехословаччини у 60-х ро ках ХХ століття і таким чином реконструювати історію двосторонніх міжакадемічних зв’язків академій наук цього часу. Методологія дослідження полягає в застосуванні історико типологічного, історико-системного та хронологічного методів, які дозволяють визначити видовий склад документів, їхнє інформаційне наповнення, відтворити пріоритетні форми, напрями та тенденції міжакадемічного наукового обміну, а також у межах досліджуваного хронологічного періоду висвітлити історію співробітництва українських, чеських та словацьких учених. Наукова новизна дослідження полягає у введенні до широкого обігу малодосліджених і почасти зовсім не вивчених архівних документів як окремого джерельного комплексу з міжнародної діяльності Національної академії наук України 60-х років ХХ століття, зокрема за напрямом співробітництва українських, чеських і словацьких учених, та проведенні на їх основі історичної реконструкції цих зв’язків. Висновки. Форми наукового співробітництва українських, чеських і словацьких учених упродовж 1961–1970 років полягали у спільній розробці наукових проєктів, консультуванні, обміні досвідом через наукові відрядження, участі в наукових заходах, інформаційному обміні тощо. Про ведений аналіз двостороннього співробітництва цього періоду дозволяє стверджувати, що воно розглядалось як пріоритетне не лише для України, а й для Чехословаччини.^UThe purpose of the work. Based on the analysis of a wide range of archival sources and publications to reveal the main features of international scientific cooperation of the National Academy of Sciences of Ukraine with research institutions of Czechoslovakia of the chronological period of the 60s of the 20th century, and thus reconstruct the history of bilateral interacademic relations of academies of sciences. The research methodology consists in the application of historical-typological, historical-systemic and hronological methods, which allow to determine the type composition of documents, their information content and to reproduce the priority forms, directions and tendencies of interacademic scientific exchange, and to coverthe history of cooperations between Ukrainian, Czech and Slovak scientists. The scientific novelty of the study lies in the introduction into widespread circulation of little-studied and partly unexplored archival sources as a separate source complex on the international activities of the National Academy of Sciences of Ukraine in the 60s of the 20th century, in particular in the direction of cooperation of Ukrainian, Czech and Slovak scientists based on the historical reconstruction of these ties. Conclusions. Forms of scientific cooperation of Ukrainian, Czech and Slovak scientists during 1961–1970 consisted of joint development of scientific projects, consulting, exchange of experience through scientific trips, participation in scientific events, information exchange, etc. The analysis of bilateral cooperation of this period allowsus to state that it was considered as a priority equally for both Ukraine and Czechoslovakia.
Файл: rks_2022_29_19.pdf - 0
| ... |
